ВОЛГОГРАД ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ НА СТАЛІНГРАД

Депутати Волгоградської міської думи вирішили у дні урочистостей називати місто на честь Сталіна. Шість днів на рік місто на Волзі буде використовувати для своєї назви словосполучення "місто-герой Сталінград". Цю фразу також уживатимуть у своїх виступах представники влади.

Про це повідомляє Лента з посиланням на сайт міської влади.

Назва "місто-герой Сталінград" буде використовуватися на міських заходах 2 лютого - в день закінчення Сталінградської битви, в День перемоги 9 травня, в День скорботи 22 червня, 23 серпня - в День пам'яті жертв масованого бомбардування Сталінграда, 2 вересня - в День закінчення Другої світової війни, 19 листопада - в День початку розгрому німців під Сталінградом.

У ці дні історичну назву також будуть використовувати в своїх виступах представники влади.

За кілька годин до рішення волгоградських депутатів активісти КПРФ і Профспілки громадян Росії передали президенту 50 тисяч підписів з проханням перейменувати місто в Сталінград.

Але джерело у міськдумі зазначило, що рішення парламенту не пов'язане з ініціативою комуністів і членів профспілки. На сайті думи сказано, що депутати прийняли документ "на підставі звернень ветеранів Великої вітчизняної війни".

Крім того, з 2 лютого до 9 травня у Волгограді, Читі і Санкт-Петербурзі курсуватимуть рейсові мікроавтобуси Fiat Ducato з портретом Йосипа Сталіна. На маршрути у Волгограді вийдуть п'ять "сталінобусів", у Читі - два-три, додають "Тексти".

2 лютого цього року відзначається 70 років з дня закінчення Сталінградської битви, яка вважається переломним етапом у Великій вітчизняній і Другій світовій війнах.

У складі військ Сталінградського фронту було кількадесят тисяч українців - загалом радянські війська під час битви на 10% складалися з громадян Української РСР. 15 із 112 Героїв СРСР, нагороджених за участь у Сталінградській битві - українці. Легендарний "будинок Павлова" обороняли 24 воїна 13-ої гвардійської стрілецької дивізії, з них 7 - наші земляки.

Волгоград був заснований під назвою Царицин у 1580-их роках царською адміністрацією Московської держави після знищення Астраханського ханства - як фортеця для охорони річкового шляху Волгою. Назву Царицин зберігав до 1920-х років.

У 1925 року перейменований на Сталінград - на честь Сталіна, який у 1918-му на чолі більшовицьких військ керував обороною Царицина від білогвардійців.

З серпня 1942-го до січня 1943 року місто було епіцентром Сталінградської битви - спроб нацистських військ вийти до Волги і захопити регіон. Внаслідок військових дій місто було знищене - 90% будинків, усі підприємства й комунальні служби. З кількасот тисяч людей у Сталінграді залишилося 1515 осіб і 200 тисяч трупів цивільних і солдат.

В 1961 році за рішенням XXII з'їзду КПРС у процесі хрущовської десталінізації місто було перейменоване на Волгоград.

Нагадаємо, в Росії діє іцініатива "Автобус Перемоги", яка розміщує фотопортрети Йосипа Сталіна на громадському транспорті. Ініціатори акції кілька разів заявляли про запуск "сталінобусів" в Україні, але ці заяви виявилися "качкою".

Дивіться також:

"Сталінград" Федора Бондарчука. Репортаж зі зйомок. ФОТО

15 гріхів Канібалісімуса. Про те, які злочини вчинив Сталін

У Грузії відновили пам'ятник Сталіну. ФОТО

Сталін воював проти власного народу - прем'єр-міністр РФ Мєдвєдєв

В Росії продають учнівські зошити із зображенням Сталіна. ФОТО

Запорізька міськрада легалізувала "пам'ятник Сталіну"

Сталін на радянських та іноземних обкладинках. АРТЕФАКТИ

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.