В Росії хочуть запровадити національність "Козаки"

На 26 січня в Ростові заплановано проведення козачого мітингу. Керівництво військового козачого товариства "Всевелике військо Донське" (ВКО ВВД) дистанціювалося від організаторів заходу.

Як заявив "Росбалтy" заступник військового отамана Віктор Дем'яненко, реєстрові козаки до нього непричетні.

"Організаторами мітингу є якісь козаки. ВКО "Всевелике військо Донське" не має стосунку до цього заходу. Я буду присутній на ньому, але як спостерігач", - уточнив Віктор Дем'яненко.

 

На мітингу в парку Собіно від імені козаків Дону, Терека, Кубані та Яїка передбачається прийняти резолюцію, звернену до президента і уряду РФ.

Учасники мітингу мають намір вимагати внести в розділ 3-го Загальноросійського класифікатора інформації про населення "Національності" - "Народи і етнічні групи Російської Федерації" зміни, додавши під номером 26 (в алфавітному порядку) народ "Козаки".

"В жодному разі не повинно бути гасел типу: "Даєш Донську козачу Республіку", "Слава Казакії", "Казакія для козаків" тощо і тим більше "Росія - для росіян" та інша хр*нь, - ідеться у зверненні організаторів, опублікованому в соцмережах. - Організатори вимагають від козаків чіткого дотримання цілей, вказаних в резолюції. Не ведіться на провокації, дотримуйтесь порядка і дисципліни, мирно реагуйте на можливі спроби влади втрутитися в проведення заходу. Не повинно бути ані бійок, ані нецензурної мови, екстремістських, сепаратистських і політичних гасел!"

Особливу увагу організатори мітингу надають питанням безпеки заходу.

"Жодної реєстрової форми та форми у принципі! Вітається національний одяг або його окремі елементи, тобто папахи, кубанки, шаровари з лампасами, бешмети, черкески, бурки, чекменя. Жодних кітелів, формених піджаків, погонів, еполет і аксельбантів, медалей за взяття Трої і орденів за греко-перську війну! Військові прапори і загальнонаціональний вітаються. Від баклановських чорних прапорів утримайтеся! На пояси шашки і кинджали не чіпляти! Ба більше, жодних пістолетів (навіть травматики), ножів, кастетів, викруток, зубочисток, шокерів, світлових мечів та іншої зброї бути не повинно, навіть нагайок! ", - підкреслюють організатори. 

Читайте також: "Російські козаки на службі у нацистів"

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.