Спецпроект

Колекціонер мріє створити музей радянського мистецтва

Ідея відкрити музей радянського мистецтва належить колекціонерові і підприємцю Андрію Філатову. Він є творцем єдиного в Росії арт-фонду, чиї цілі та функції полягають у пошуку та купівлі вивезених за кордон творів мистецтва радянського періоду.

Про це пише aktualno.ru.

Всі твори, які фонду вдасться придбати (а це російські і радянські картини, малюнки та скульптури, створені в період з 1917 по 1991 рік), будуть ретельно вивчені. Також передбачається складання та видання каталогів паралельно з активною експозиційної роботою.

На думку Філатова, якщо колекція з часом стане значною, то з'явиться музей радянського мистецтва в Європі чи Азії.

Фонд планує купувати по 10-12 полотен на рік.

Андрій Філатов вважає, що радянське мистецтво є недооціненим. Спочатку радянське культурне надбання було приховано залізною завісою, а після падіння СРСР багато картин опинилися за кордоном і осіли в приватних колекціях. Світ досі не знайомий з творчістю таких художників, як Микола Фешин, Віктор Попков або Гелій Коржев, упевнений колекціонер. В інтерв'ю одному з федеральних видань Філатов розповів, що "Фешина знають в Америці, але не знають в Європі, наприклад, у Франції. Тому я вирішив видати каталог Фешина на французькій, тому що цей художник заслуговує, щоб його дізнався світ. Я щиро не розумію, чому ціни на роботи радянських імпресіоністів на порядок відрізняються від цін на роботи французьких. Якщо порівняти Кончаловського і Сезанна, різниця буде в 100 разів, хоча обидва - майже сучасники і писали в одному стилі. На мою думку, шедевральний Кончаловський має коштувати стільки ж, скільки середній Сезанн".

Принципова позиція Філатова - пропагувати радянське мистецтво там, де це можливо. Крім створення музею, в найближчих планах - організація пересувних виставок і в Росії, і за кордоном. Коллеціонер вже веде переговори з великим західним музеєм з приводу виставки картин Віктора Попкова, яких у колекції фонду набралося не менше п'ятнадцяти.

Крім того, в колекцію увійшло близько ста робіт з приватного зібрання самого Філатова, а нещодавно фонд поповнили ще три твори - картина Олександра Лактіонова "Лист з фронту", натюрморт Миколи Фешина "Ромашки" і макет-скульптура "Робочий і колгоспниця" Віри Мухіної.

Ще одним аспектом популяризації радянського мистецтва є видавнича програма. Її особливістю стане те, що книги про художників будуть виходити на декількох мовах. У тому числі російською, англійською, французькою та китайською.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.