У фінал виборів президента Чехії вийшов нащадок старовинного роду

Згідно з результатами перших загальнонародних виборів президента в Чехії, у другий тур вийшло двоє кандидатів: колишній прем'єр-міністр Мілош Земан (24% голосів), і віце-прем'єр і міністр закордонних справ Карел Шварценберг (23%).

75-річний Шверценберг є нащадком знаного і багатого князівського роду Шварценбергів, повідомляє Радіо Прага.

Його предки служили австрійськими головнокомандувачами - приміром, князь Карл Філіпп цу Шварценберг був фельдмаршалом і генераліссімусом Австрійської імперії часів наполеонівських війн.

Шварценберг має ще й швейцарське громадянство, але політикою займається тільки в Чехії. В анкетах про свою професію часто пише "лісник" і "ресторатор", оскільки багато років керував величезними лісами своєї сім'ї, має два ресторани в Німеччині та готель у Відні.

Після 1968 року Карел Шварценберг активно підтримував чеських дисидентів і вів у своїх баварських володіннях архів забороненої в Чехословаччині літератури. На початку 1990-х був главою канцелярії президента Вацлава Гавела, якого вважає найбільшим прикладом для наслідування.

За Шварценберга голосували переважно у великих містах, Празі та за кордоном. Явка на вибори по країні в середньому склала 61%.

Наступний етап президентських виборів відбудеться через два тижні, 25-26 січня.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.