У ЛИТВІ ВІДКРИЛИ ПАМ'ЯТНИЙ ЗНАК КОНОВАЛЬЦЮ. Фото

У литовському місті Каунасі встановили пам’ятну дошку відомому українському політику та військовому командиру ХХ століття, полковнику Євгенові Коновальцю, який у свій час отримав литовське громадянство, щоб уберегтися від репресій.

Дошку відкрили в рамках конференції, присвяченій Коновальцю, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Таблицю встановили на будинку Laisvės al. 34, в якому часто бував полковник, маючи литовське громадянство. Автором дошки є скульптор Ярослав Троцько, а виготовлена вона коштом обласного бюджету Львівщини.

 Фото: ipress.ua

"Український народ, як і литовський, довгий час був поневоленим народом, тому Коновалець завжди розумів бажання Литви, як і України, вирватися і стати незалежною державою, - зазначив на відкритті дошки віце-мер Каунаса Станісловас Бушкевічіус. - Він допоміг Литві, і Литва допомогла йому мобілізувати сили, щоб боротися за незалежність своєї країни. Я радий, що литовці не забувають Євгена Коновальця і сьогодні ми говоримо про нього як про лідера боротьби за свободу".

Євген Коновалець (1891-1938) — відомий військовий та політичний діяч. Полковник Армії УНР, командант УВО, засновник ОУН. Вивчав право на юридичному факультеті Львівського університету.

Командир куреня Січових стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР. У 1929 році на Першому конгресі українських націоналістів у Відні було створено ОУН, головою проводу якої було обрано Євгена Коновальця.

23 травня 1938 року вбитий у Роттердамі внаслідок спецоперації НКВД.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.