Спецпроект

Археологи передали в кіровоградський музей унікальний трипільський вівтар

Кіровоградському обласному краєзнавчому музею передали унікальний трипільський вівтар, знайдений в липні цього року учасниками українсько-британської експедиції на місці найбільшого в Європі трипільського поселення поблизу села Небеловка Новоархангельського району області.

Про це пише Gazeta.ua.

Символічна передача відбулася 5 грудня, під час прес-конференції в обласному краєзнавчому музеї, присвяченої підсумкам українсько-британської експедиції Trypillya mega-site та ще шести археологічних досліджень, які проходили на території області протягом року.

 

Співголова експедиції, кандидат історичних наук, професор Інституту археології НАН України, Михайло Відейко, передав працівникам музею документи на експонат. Сам артефакт був доставлений в музей трохи раніше, і являє собою двухсоткілограмове хрестоподібне пристосування з паленої глини, яке використовувалося для релігійних ритуалів і обрядів.

Унікальність експонату полягає в тому, що він був знайдений під час розкопок трипільського храму площею 1200 квадратних метрів - першої і єдиної культової споруди, виявленої археологами за 120 років дослідження трипільської культури. До теперішнього часу, за словами Відейко, вважалося, що трипільці не будували будівель громадського призначення.

Вперше про трипільське поселення поблизу Небелевки стало відомо завдяки пошукам уманського археолога В.Стефановича в шістдесятих роках минулого століття. Відповідно до розкопок Інституту археології Академії наук УРСР, проведеними в 70-80 роках минулого століття, його площа складає близько трьохсот гектарів. Це найбільше трипільське поселення в Європі.

До 2009 року грунтовних досліджень цієї території не проводилося. Влітку 2009 р. професор Інституту археології НАН України М.Відейко і британський учений, викладач Даренского університету (Великобританія) Д.Чепмен ініціювали проведення українсько-британської експедиції, до якої в цьому році приєдналися вчені з дев'яти країн світу. М.Відейко пропонує обласній владі надати статус заповідника території, яка охоплює Небелевку, а також села Торговиця та Володимирівка Новоархангельського району, де свого часу також були знайдені археологічні пам'ятки трипільської культури.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.