Ленінградську площу хочуть перейменувати на Дарницьку

Мешканці лівобережних районів Києва хочуть перейменувати Ленінградську площу на Дарницьку. Профільна комісія Київради каже, що це можна зробити швидко й недорого, бо площа на честь неіснуючого міста - "це нелогічно".

З такою ініціативою громада лівобережної частини міста звернулася до голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця, повідомляє прес-служба депутата.

"Наша комісія не поспішатиме із погодженням цього питання для того, щоб з’ясувати всебічну думку киян. Хоча для мене особисто бажання громади цілком зрозуміле. В Києві існує площа, яка носить ім’я вже неіснуючого міста – це нелогічно", - заявив Бригинець.

Оскільки житлові будинки, розташовані на цій площі, мають адреси вулиць, які прилягають до неї, то й матеріальні затрати на перейменування і зміни у документах будуть мінімальні.

Ленінградська площа — площа у Дніпровському районі Києва, одна з найбільших транспортних розв'язок лівобережної частини столиці.

Розташована між проспектом Возз′єднання, проспектом Миру, вулицею Будівельників, проспектом Юрія Гагаріна, вулицею Івана Сергієнка, вулицею Володимира Сосюри, Празькою вулицею і Харківським шосе.

Виникла в 1950-ті роки на місці колишнього контрольного пункту (КП), який існував при в′їзді в місто. У ряді джерел 1940—50-х років фігурує під назвою площа КП. Сучасна назва — з 1958 року.

Як відомо, у листопаді 2011 року Олександр Бригинець анонсував перейменування вулиць, названих на честь учасників Січневого повстання, але воно так і не відбулося.

 

У грудні 2010 року Бригинець заявляв, що сусідні з вулицею Малиновського вулиці угорських комуністів Мате Залки і Лайоша Гавро на Оболоні буде перейменовано на честь Романа Шухевича і Ярослава Стецька. Цих змін не сталося. 

Про інші перейменування вулиць і площ у містах України читайте за тегом "топоніміка".

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.