Мінкульт Росії скорочуватиме гуманітаріїв

Гуманітарні НДІ неефективні і мають підтвердити дієздатність, головний показник роботи - вміння отримувати гранти, заявив міністр культури Росії Владімір Мєдінскій.

Про це повідомляє BFM.

Мєдінскій разом із радником президента Росії Владіміром Толстим відвідав збори співробітників інститутів культури, яке відбулося в Інституті мистецтвознавства при Мінкульті.

Міністр відкрито заявив присутнім, що "найважливіший показник для НДІ - вміння отримувати гранти та замовлення", тобто "ефективність".

Більшість претензій присутніх зводилося до того, що від культури не можна вимагати заробляння грошей. "Ви справді не відчуваєте різницю між прикладною наукою і фундаментальною?" - звернувся до Мєдінского один із науковців, якому зааплодували присутні.

На це міністр нагадав, що Інститут мистецтвознавства був заснований в 1943 році. "А уявіть, що було б у 1943-му, якби інститут вступив у публічну дискусію з керівництвом країни", - запитав Мєдінскій.

Міністр повідомив, що у 2011 році було освоєно лише 14% замовлених міністерством робіт. "У 2012 цей показник знизився до восьми відсотків. Це що таке?" - запитав міністр, на що йому відповіли, що "може бути, просто завдання такі були, що вони не потрібні нікому?"

"Наскільки в суспільстві затребувана фундаментальна наука, настільки і ми будемо вас підтримувати. Ми тільки інструмент, не більше", - заявив Мєдінскій.

Раніше міністерство звинуватило Інститут мистецтвознавства в тому, що він "затягує публікацію глобальних дослідницьких праць, не здає в позначені терміни наукові роботи, а теми їх часто не відповідають сфері культури та мистецтва".

У відповідь на це мистецтвознавці оприлюднили відкритий лист до президента Путіна з проханням не робити з гуманітарної науки "бантик на трубі". Лист зібрав понад 7 тисяч підписів.

Директор Інституту мистецтвознавства Дмітрій Трубочкін зміг опублікувати в "Російській газеті" статтю, де нагадав, що мистецтвознавство та держполітика - речі принципово різні. Трубочкін розкритикував вимога робити на бюджетні гроші те, що "актуально" з точки зору сучасної культурної політики.

На початку грудня проти політики міністерств відкрито виступило керівництво філологічного факультету Московського держуніверситету, який знаходиться в підпорядкуванні президента РФ. Декан філфаку згадала про "відчуття загрози", "катастрофи" і цілеспрямованого витіснення зі сфери суспільної свідомості уявлення про культуроутворюючу роль філології, "яка все частіше розцінюється як щось незначне і необов'язкове".

"Російська класична література більш не виконує роль культурного регулятора освітнього процесу", - йдеться в заяві 34 членів вченої ради, розміщеному на офіційному сайті філологічного факультету.

Як відомо, уродженець Сміли (Черкащина) Владімір Мєдінскій, який став міністром культури РФ у травні 2012 року, є функціонером провладної партії "Єдина Росія" і автором популярних історичних книг із "позитивним піаром російської історії".

Мєдінскій входив до складу президентської комісії з протидії фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії і є членом правління фонду "Русский мир".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.