НЕЛЕГАЛЬНИЙ МОНАСТИР НА ДЕСЯТИННІЙ ПІДПАЛИЛИ. Фото

У ніч з п'ятниці на суботу було здійснено підпал споруди, самовільно встановленої на території Національного історичного музею, поряд із рештками фундаменту Десятинної церкви.

Про це у своєму блозі повідомляє активіст руху "Збережи Старий Київ" Ігор Луценко.

"Вогонь пошкодив значну частину приміщення всередині, і навіть призвів до руйнування елементів зовні "каплички", - пише Луценко. - Зсередини будівлі чути дуже сильний запах горілого".

 Всі фото: Ігор Луценко

За словами представників релігійної громади, це між третьою та четвертою годинами ночі невідомий розбив вікно і кинув туди якийсь палаючий предмет, який вони ідентифікували як "недопалок сірника" (?!). Обличчя нападника було нібито зафіксовано інфрачервоними камерами, котрими обладнано периметр споруди.

Зараз на місці працює міліція, представники релігійної громади виносять обгорілі речі.

 

Представники релігійної громади заборонили активісту проводити зйомку всередині будівлі.

"Версія церковників викликає певні сумніви, - стверджує Луценко. - Церква просто нашпигована відеокамерами, периметр охороняють 3-4 вартові чи то з приватної охоронної фірми, чи то з "русского казачества", частина з яких постійно знаходиться на вулиці. Напад палія та вогонь неможливо було б зразу не помітити, оскільки це відбулося безпосередньо перед відеокамерою".

В той же час, не дивлячись на колосальні затрати на охорону і охоронне обладнання, на коштовний ремонт та прикрашання самої споруди, будівлю не було обладнано протипожежною сигналізацією всередині.

 

Раніше відповідні держоргани надавали представникам "каплички" припис про усунення порушень протипожежної безпеки, який було "виконано" у дуже своєрідний спосіб – споруду просто відремонтували, оздобивши дах і стіни. Таку перебудову визнала незаконною Державна архітектурно-будівельна інспекція.

Активіст нагадує, що близько півтора року тому голова комісії з культури та туризму Київради Олександр Бригинець прогнозував можливість свідомих провокацій з нібито "підпалом" нелегальної каплички.

"Капличку Десятинного монастиря УПЦ МП" було встановлено біля Національного музею історії, поруч із розкопками середньовічної Десятинної церкви у 2007 році, без жодних дозвільних документів. Улітку 2012 року капличку було капітально відремонтовано.

Ієродиякон Десятинного монастиря Ярослав без оголошення конкурсу був призначений Мінкультом керівником новоствореного Музею історії Десятинної церкви, що викликало обурення науковців-музейників.

У травні 2011 року представники УПЦ Московського патріархату привезли на територію археологічних розкопок фундаменту Десятинної церкви будівельні вагончики. Вони хочуть побудувати на рештках середньовічної споруди новий храм.

"Релігійній громаді допомагають Юрій Мірошниченко, представник Януковича у Верховній Раді, і голова НБУ Сергій Арбузов, - стверджує активіст. - Жоден державний орган не вжив жодних дієвих заходів, щоб перешкодити незаконній діяльності на території Національного музею".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.