У Черкасах опозиція не дала перейменувати Енгельса на Чорновола

Депутати Черкаської міської ради не підтримали рішення про перейменування вулиці Енгельса на Чорновола. Це рішення двічі виносилось на голосування - і обидва рази було провалено.

Про це повідомляє "Провінція".

У поіменному режимі підтримали перейменування вулиці 28 депутатів, в той час як для результативного голосування потрібен 31 голос (у міській раді 60 депутатів).

Зберегти назву радянських часів вдалося завдяки депутатам від “Батьківщини”, УДАРу та “Фронту змін”. Якби всі опозиційні депутати висловились позитивно відносно ідеї перейменування – вулиця Енегельса вже зникла б з мапи Черкас.

Не голосували “ЗА” зміну  назви такі депутати-опозиціонери (тобто вони виступили за збереження вулиці Енгельса, повідомляє "Героїка"):

Батьківщина:
Булатецький Максим Миколайович
Добровольський Микола Михайлович
Слуцька Валентина Петрівна
Шабанов Володимир Іванович

УДАР Віталія Кличка:
Кудактін Сергій Вікторович
Єзерський Костянтин Валерійович

"Фронт змін":
Вишиваний Валерій Миколайович
Коверський Анатолій Миколайович
Бондар Юрій Володимирович
Ковальчук Андрій Анатолійович
Лебедцов Борис Борисович

На початку грудня виконавчий комітет Черкаської міської ради ухвалив рішення перейменувати вул. Енгельса на вулицю В’ячеслава Чорновола. Наступним кроком мала бути підтримка цього рішення на сесії міської ради.

Як відомо, в червні 2012 року Уманська міськрада відмовилася перейменувати площу Леніна на площу генерала армії УНР Ольшевського (уродженця Умані). У грудні цього ж року депутати Сухинської сільради Корсунь-Шевченківського району побоялися відкрити у своєму селі пам'ятник воїнам Армії УНР.

При цьому в Жашківському районі відкрили пам'ятник воїнам УНР, і назвали вулицю на честь генерала армії УНР Базильського (уродженця Черкащини).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.