МЗС: БОРЦІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ - НЕ ПОСІБНИКИ НАЦИСТІВ

Україна виступає проти політизації питань, пов'язаних з історичними подіями Другої світової війни. Українське суспільство не сприймає спрощених підходів, коли тих, хто боровся за незалежність, зарубіжні політики хочуть прирівняти до посібників нацистів.

Про це заявив директор департаменту інформаційної політики МЗС України Олег Волошин, повідомляє "Інтерфакс".

"Ми категорично проти спроб політизувати історичні події", - сказав Волошин під час відеомосту Київ-Москва "Героїзація нацизму. Чи можна залишитися осторонь?".

За його словами, Україна однозначно засуджує нацизм, спроби реабілітації фашизму, однак не підтримує ситуацію, коли "під одну гребінку хочуть підвести всіх, хто зі зброєю в руках брав участь у бойових діях в рамках Другої світової війни і не завжди на боці гітлерівської коаліції".

Що стосується резолюції проти героїзації нацизму, яка була прийнята на Генасамблеї ООН, то, за словами Волошина, Україна не була осторонь цього процесу.

"Українська делегація на протязі довгого періоду працювала над текстом цієї резолюції", - запевнив представник МЗС.

Він також назвав дивним, що в підсумку за цю резолюцію проголосував лише один з чотирьох основних учасників антигітлерівської коаліції (СРСР (куди входили РСФСР та УРСР), США, Британія, Франція).

"Це змушує замислитися над тим, наскільки ця резолюція є збалансованою", - підкреслив Волошин.

Він також додав, що проблема расизму та антисемітизму актуальна як для України, так і для РФ. "Але, напевно, не через боротьбу з трактуванням історичних подій потрібно боротися з ксенофобією, - сказав чиновник. - Напевно, для цього існують інші механізми".

Як повідомлялося, 26 листопада в Нью-Йорку на засіданні третього комітету Генеральної Асамблеї ООН з ініціативи РФ була прийнята резолюція "Героїзація нацизму: неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості".

За резолюцію проголосувало 120 держав, проти - 3 (США, Канада і Маршаллові острови), 57 країн, в тому числі Україна, при голосуванні утрималися.

Коментуючи позицію офіційного Києва, в українському МЗС закликали не прирівнювати до пособників нацизму тих, хто боровся за свободу і незалежність України: "Деякі зарубіжні політики хотіли б прирівняти до пособникам нацизму тих, хто в украй важких історичних умовах боровся за свободу і незалежність України. Українське суспільство не сприймає таких спрощених підходів"

Олег Волошин тоді зазначив, що Україна, як і більшість інших країн-учасниць антигітлерівської коаліції, які також не підтримали цей документ, просить більш виважено ставитися до таких делікатних питань історії: "При цьому українська держава однозначно виступає проти спроб героїзації нацизму, як і сталінізму".

Зазначимо, що такого роду резолюція щороку ухвалюється на ГА ООН з 2005 року за ініціативою Росії. Торік на підтримку документа проголосували 129 делегацій, три - "проти" (США, Палау, Маршаллові острови) і 52 утрималися - зокрема країни Євросоюзу, Україна, Молдова, Грузія.

Делегація США традиційно голосує "проти", мотивуючи свій підхід тим, що резолюція нібито суперечить принципам свободи висловлювання думок, а методами кримінального покарання з нацизмом боротися не можна.

Читайте також: "Нюрнберг комунізму. В Камбоджі вперше судять червоних"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.