НА ОВК 94 - ДВА НАУКОВЦІ З ІНСТИТУТУ ІСТОРІЇ НАНУ

У виборчій комісії округу №94 працюють два історики з Інституту історії України Національної академії наук. Один - секретар ОВК - представляє партію "Братство", інший - "Русское единство".

Про це повідомляють учасники фейсбук-групи сайту академічних істориків Historians.in.ua.

Секретарем ОВК 94 є Блануца Андрій Васильович, який представляє партію "Братство". Блануца - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу середньовічної і ранньомодерної історії України Інституту історії України НАНУ.

Ще один представник академічного закладу в ОВК 94 - член комісії Юсов Святослав Леонідович, який представляє партію "Руська Єдність". Він є кандидатом історичних наук і науковим співробітником Інституту історії України НАНУ, спеціалізується на першій половині XX сторіччя.

Обидва історики поставили свої підписи під скандальним рішенням ОВК, згідно з яким комісія відмовилася перераховувати результати виборів на 28 дільницях округу. Таким чином ОВК позбавила права голосу 30 тисяч виборців і вивела на перше місце провладного кандидата Тетяну Засуху.

Прізвища і фото Блануци і Юсова оприлюднив у своєму блозі член "Фронту змін" Андрій Пишний, назвавши їх причетними до "фальшування результатів виборів".

При цьому прізвища Блануци і Юсова не фігурують у списку фальсифікаторів, підготовленому в опозиційному проекті постанови про створення парламентської слідчої комісії.

Як відомо, директор Інституту історії України НАНУ Валерій Смолій балотувався у ВР за списком Партії регіонів (86 місце).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.