У Києві презентують чергову книгу спогадів Левка Лук'яненка

В четвер у Києві відбудеться презентація чергового тому спогадів Левка Лук'яненка "З часів неволі. Книга п'ята: Одержимі".

 

Про це ІП повідомив координатор Харківської правозахисної групи Василь Освієнко.

П΄ята книжка спогадів Левка Лук΄яненка охоплює 1976-1988 роки: два роки під адміністративним наглядом у Чернігові, створення Української Гельсінкської групи, другий арешт 12 грудня 1977 року, десятирічне камерне ув΄язнення в таборах особливого режиму в Мордовії (с. Сосновка) та на Уралі (с. Кучино).

Це щира розповідь про боротьбу українських політичних в΄язнів за національну свободу і честь України, за права людини, за власну гідність у наджорстоких умовах режиму ув΄язнення.

Це свідчення учасника подій про боротьбу й загибель у неволі Олекси Тихого, Юрка Литвина, Валерія Марченка, Василя Стуса, це свідчення про Івана Геля, Михайла Гориня, Семена Скалича (Покутника), про Олеся Бердника, Василя Федоренка та інших співв'язнів, підтверджені листами й документами.

 Обкладинка

У додатках Лук'яненко подає протоколи засідання "тройки" управління НКВД по Чернігівській області часів Великого терору 1937-38 років, що стосуються його рідного Городнянського району.

Час і місце заходу: 8 листопада, в четвер, у Будинку літератора (Київ, вул. Банкова, 2), о 17:00.

"Книжка показує, як завдяки одержимості вірних синів Україна затято боролася проти московського колоніяльного ярма", - зазначив Василь Овсієнко.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.