У Херсонесі знайшли базиліку

185-ий археологічний сезон у Національному заповіднику "Херсонес Таврійський" став найбільш багатим за кількістю археологічних знахідок за всі роки незалежної України.

 

Про це повідомляє Газета.ua із посилання на "КП-Крим".

"Нам вдалося детально дослідити 1000 квадратних метрів території, на якій і виявили базиліку. Швидше за все, вона датується V-VI століттями. Вдалося відтворити планування споруди на папері. Ми виявили колони, а також фрагменти фрескового розпису на стінах. До слова, в розписах , які переважно зображують лики святих, налічується більше десяти відтінків кольорів", - розповіла кандидат історичних наук, завідувач відділу наукових дослідницьких робіт Національного заповідника "Херсонес Таврійський" Олена Кленіна.

У базиліці дослідники знайшли гему. У стародавні часи гему носили на пальцях як кільця і ​​використовували її в якості друку. Ця знахідка ідеально збереглася, вона зроблена з чорного гагату.

Подібний об'єкт востаннє вчені знаходили 40 років тому.

Біля вівтарного виступу в базиліці (апсиді) археологи виявили дві каплиці, які, як з'ясувалося, слугували похоронними спорудами.

"Вдалося розкрити одну з могил. Судячи з результатів досліджень, скелети належать знаті. На останках жінки знайшли цікавий артефакт - скляний браслет зі стилізованим рослинним орнаментом, який ідеально зберігся", - розповіла Олена Юріївна.

Всю колекцію знахідок учені готують для передачі в музей при заповіднику.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.