На набережну Москви-ріки повернули пам'ятник Шевченку

Демонтований із набережної Тараса Шевченка в Москві пам'ятник поетові повернули на місце.

Про це повідомляє департамент інформаційної політики МЗС України.

Наразі пам'ятник законсервували, а ремонтні роботи остаточно завершаться навесні 2013 року. Крім того, планується впорядкувати прилеглу до пам'ятника територію.

"У рамках українсько-російського діалогу та на виконання домовленостей президентів України та Росії реставраційні роботи буде завершено до проведення у 2014 році спільних заходів з відзначення 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря", - наголошується в повідомленні.

Нагадаємо, у квітні цього року монумент Шевченку в Москві було демонтовано для рестраврвції.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Москві належить до об'єктів культурної спадщини РФ федерального значення. Скульптура роботи Юлія Сінкевича, Михайла Грицюка та Анатолія Сніцарєва - це бронзова фігура поета заввишки 5,6 м на гранітному постаменті.

Пам'ятник встановлено в 1964 році. Поруч розташовані готель "Україна" і Київський вокзал.

Дивіться також:

Урок ювілею Шевченка. Сіоніст про Кобзаря

 

Шевченко неполіткоректний: "москалі", "німота" і "полукацапи"

"Шева" живий! Кобзар як приклад успішності та стилю

Тарас мав дружину і дітей. Про казахську родину поета

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.