Закохана пара з концтабору возз'єдналася через 62 роки

Закохані підлітки з концентраційного табору в Угорщині Томас Бек і Едіт Ґрайман, яких розлучила доля в 1944 році, знову знайшли один одного через 60 років.

Про це повідомляє "УП.Життя" із посиланням на LifeNews.

Виснажені перелякані підлітки - такими 15-річний Бек і 14-річна Ґрайман виявилися в числі 100 дітей, які потрапили в ув'язнення в один з таборів нацистів під час Другої світової війни.

У найважчий момент свого життя молоді люди потоваришували і стали втіхою один для одного. Однак, коли Томасу випав шанс втекти, він вирішив скористатися ним і залишив у неволі свою кохану.

Лише через десятиліття Бек дізнався, що Едіт не тільки змогла вижити, але й перебралася жити до Австралії в те саме місто, де влаштувався і він сам у післявоєнні роки.

Томас і Едіт

Кілька років тому Томас Бек став учасником документального проекту, заради якого він погодився знову повернутися в страшні місця своєї молодості і розповісти про свою втечу з концтабору.

Журналіст, який працював разом з пенсіонером над фільмом у Відні, вирішив допомогти йому розшукати одного дитячих років, який тепер живе в Празі.

Товариш зустрів Томаса словами, які змінили все його життя: "Едіт і я шукали тебе 62 роки!"

Дізнавшись, що його перше кохання не просто живе в Мельбурні, але і в одному районі з його рідним сином, Томас спочатку зважився лише написати електронного листа Едіт.

 Фото: Huffington Post

"Я прекрасно пам'ятав проведені з Едіт дні в таборі, ми були так налякані та пригнічені, і так потребували один одного", - розповів Бек.

Незважаючи на те, що закохані прожили всі ці роки далеко один від одного і створили сім'ї, обидва зізналися, що завжди думали і сподівалися, що зможуть возз'єднатися.

Ось уже чотири роки вони живуть разом.

Iсторія загубленого і віднайденого кохання спричинилася до створення документального фільму про Томаса й Едіт. Його покажуть на Єврейському міжнародному кінофестивалі в Сіднеї і Мельбурні в листопаді.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.