ДОПОМОЖІТЬ ЗНАЙТИ МОГИЛИ ВОЇНІВ АРМІЇ УНР

Благодійна ініціатива "Героїка" закликає українців піти на кладовище і допомогти виявити могили ветеранів Армії УНР.

Про це йдеться у зверненні благодійної ініціативи "Героїка", уривки з якого публікує ІП:

"Щороку по всій Україні зникають сотні старих поховань. Затираються написи, руйнуються та занепадають старі могили. З кожним днем зменшуються шанси відшукати місця вічного спочинку тих людей, які у 1917-1921 рр. зі зброєю у руках воювали за незалежність України.

За даними “Героїки” на території нашої держави знаходяться сотні могил ветеранів Армії УНР, які померли своєю смертю у глибокій старості. Майже завжди українські ветерани приховували своє минуле. На їх пам’ятниках немає жодних написів, які б давали зрозуміти, хто насправді лежить під хрестом.

Мізерна кількість матеріальних пам’яток збройної боротьби підживлює міфи українофобів про те, що Центральна та Східна Україна не воювали за самостійність нашої батьківщини. Мовляв, немає слідів боротьби – значить, її і не було.

Якщо у найближчі декілька років не вжити системних заходів з пошуку та обліку цих поховань – вони будуть назавжди втрачені не лише для нас, але й для наступних поколінь українців.

Звертаємось до всіх небайдужих з проханням допомогти відшукати могили ветеранів Армії УНР. Благодійна ініціатива "Героїка" здійснює постійні архівні дослідження, вивчає діаспорну мемуаристику, проводить краєзнавчі експедиції. Ми володіємо власною базою даних воїнів Армії УНР, УГА та державних службовців УНР та ЗУНР.

Наразі у нашому розпорядженні є понад 2 000 біографічних довідок. Реєстр охоплює уродженців всіх областей України та всіх українських етнічних територій, що опинились за межами сучасного державного кордону.

База даних постійно поповнюється. Місця поховання переважної більшості осіб, що фігурують у цій базі даних, досі не встановлено.

Чим Ви можете допомогти?
1. Оглянути поховання на цвинтарі Вашого міста, селища чи села.
2. Скласти список тих могил, в яких спочивають чоловіки з датою народження від 1870 до 1904 рр. (ті, хто теоретично міг служити в Армії УНР).

Наприклад:
Кладовище села Колонщина Макарівського р-ну Київської обл.

Лозовий Тихін Федорович, 1873-1965
Ткаченко Павло Васильович, 1898-1950
Федоришин Ігор Ананійович, 1894-1969
Шевченко Юрій Якович, 1897-1956
Ященко Мусій Кузьмич, 1890-1986

3. Надіслати цей список електронною поштою (окремим документом Word) на адресу: heroic.spirit@gmail.com

Далі ці списки пройдуть перевірку згідно з нашою базою даних. Якщо буде виявлено, що в могилі похований воїн Армії УНР – поховання буде взяте на облік благодійною ініціативою "Героїка". В разі потреби буде встановлено пам’ятник або проведено ремонт існуючого".

----------------------------------------------

 

Благодійна ініціатива “Героїка” – громадський рух, мета якого відродження українських військових поховань, встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків на честь борців за незалежність України.

Від 2010 року “Героїка” встановила понад півтора десятки монументів та пам’ятних знаків у Києві, Херсонській, Рівненській, Черкаській, Тернопільській, Хмельницькій та Київській областях.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.