Спецпроект

Чернець очолює Музей Десятинки законно - Мінкульт

Міністерство культури України звертає увагу, що Музей історії Десятинної церкви було створено лише 9 квітня 2012 року, тому концепція роботи музею ще створюється, а головною метою музею буде збереження фундаментів середньовічного храму.

Про це повідомляє офіційний сайт Міністерства культури.

"Наказ Мінкультури "Про створення Музею історії Десятинної церкви" було видано з урахуванням особливої історико-культурної цінності залишків фундаментів церкви Успіня Пресвятої Богородиці (Десятинної) в Києві та інших археологічних об’єктів VIII-XIX ст., що знаходяться на її території та входять до складу пам’ятки археології національного значення "Місто Володимира – дитинець стародавнього Києва з фундаментами Десятинної церкви", - йдеться у повідомленні.

Міністерство культури наголошує, що метою діяльності Музею історії Десятинної церкви є збереження залишків фундаменту першого кам’яного храму часів Київської Русі, створення експозиції археологічних знахідок та культурно-просвітницька робота, що зафіксовано у статуті новоствореного Музею.

При цьому в повідомленні підкреслюється, що "колізії, які виникли у колективі музею навколо бачення напрямків його діяльності, є безпідставними, оскільки наукова концепція роботи музею на даний час тільки розроблюється та погоджується з профільними структурними підрозділами Мінкульту".

Що стосується призначення директором музею Павла Дорошенка [ієродиякона Ярослава з "Десятинного монастиря УПЦ МП - ІП], то воно "відбулося в межах Закону України "Про музеї та музейну справу", відповідно до чинного законодавства", наголошують чиновники.

Нагадаємо, цього тижня наукові працівники Музею історії Десятинної церкви звернулися з відкритим листом до міністра культури Михайла Кулиняка.

Вони стверджують, що чернець "Десятинного монастиря" Павло Дорошенко, призначений директором музею, перетворив фактично ще не створений заклад на філію УПЦ МП, запровадив релігійну цензуру, усунув науковців від розробки концепцї музею і планує забудувати Старокиївську гору монастирськими спорудами, хоча статус місцевості цього не дозволяє.

ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 990-их роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

Кілька сторіч Десятинна пролежала в руїнах. Наразі точно невідомо, як саме виглядала оригінальна споруда Десятинної церкви. В 1630-их роках з ініціативи митрополита Петра Могили була побудована церковця біля однієї з уцілілих прибудов храму.

У 1820-их після недбало проведених археологічних досліджень на місці церкви Володимира було побудовано нову Десятинну - у візантійсько-московському стилі, характерному для імперської православної архітектури тих часів. При цьому було знищено частину фундаментів X сторіччя.

У 1930-их роках церкву XIX сторіччя було розібрано. З 2005 року експедицією Інституту Археології НАНУ під керівництвом Гліба Івакіна проводяться археологічні дослідження фундаментів Десятинної церкви та частини міської забудови часів Середньовіччя.

ІСТОРІЯ МУЗЕЄФІКАЦІЇ: вже кілька років тривають суперечки, що має бути на місці Десятинної церкви. Ключовий момент - чи будувати над старовинними фундаментами новий храм.

Сьогодні голова КМДА Олександр Попов заявив, що міська влада не дозволить будівництва храму на фундаментах Десятинної.

В листопаді 2011 року Попов пообіцяв, що КМДА забезпечить збереження решток Десятинної церкви у їхньому первісному вигляді.

На початку вересня 2011 року Верховна Рада відмовилася затверджувати постанову про недопущення будівельних робіт на території пам'ятки археології національного значення Десятинної церкви.

Раніше проти забудови залишків Десятинної церкви виступили Спілка археологів України і ЮНЕСКО.

25 травня 2011 року представники УПЦ Московського патріархату привезли на територію археологічних розкопок фундаменту Десятинної церкви будівельні вагончики. Вагончики, як і споруджена у 2007 році каплиця "Десятинного монастиря" УПЦ МП, були встановлені біля старовинних фундаментів без жодних дозвільних документів.

17 травня 2011 року Київська міськдержадміністрація на конкурсі, який закінчився скандалом, так і не змогла вибрати найкращу концепцію реставрації Десятинної церкви - нібито через те, що лічильна комісія не згодилася з рішенням більшості членів журі, які проголосували за проект, котрий не передбачав спорудження храму.

Як пояснила член журі архітектор Лариса Скорик, двоє з трьох членів лічильної комісії відмовились підписувати протокол з результатами голосування. За даними ІП, одним із них був голова Державної служби з питань культурної спадщини Андрій Вінграновський.

Читайте також на цю тему:

Археолог Гліб Івакін: "На місці Десятинної має бути музей Хрещення Русі"

Що пропонують зробити на Десятинній - підсумки конкурсу. ФОТО

Заборонене будівництво на Десятинній триває. ФОТО

Під виглядом музеєфікації рештки храму можуть забудувати

Всі матеріали ІП за темою "Десятинна церква"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.