У Львові презентували книгу про найманців в УГА

У день річниці Листопадового повстання 1918 року у Львові презентували книгу відомого журналіста Олега Стецишина "Ландскнехти Галицької армії".

Видання досліджує таке маловивчене явище нашої історії, як військове найманство, повідомляє ЦДВР.

У книзі розповідається про австрійців, німців, поляків, росіян, чехів та євреїв, які воювали за незалежність України в лавах Української Галицької армії.

Ідея написати таку роботу виникла в Олега Стецишина під час роботи з архівами власної родини.

"Я побачив, наскільки мало є досліджена історіюя перших визвольних змагань. Взагалі історія ЗУНР і УГА зазвичай подається якось дуже схематично і коротко, хоча насправді цей період дуже цікавий, вивчаючи його, ти відчуваєш гордість за наших предків, за ту армію, яка була справді європейською", — розповідає журналіст.

Автор понад три роки досліджував і вперше в історіографії систематизував біографічні дані офіцерів неукраїнської національності, котрі служили в Українській Галицькій армії.

Книжка містить інформацію про майже 600 офіцерів та старшин Української Галицької армії, а також інформацію про польське військо, яке вело бойові дії в Галичині.

 Обкладинка

Автор розповідає, що за законом в Галицький армії не мало бути іноземців, але вони все одно йшли туди служити, бо армія була дуже професійна.

"Наприклад, у січні 1919 року приїжджали представники від групи австрійських бойових генералів Першої світової і хотіли найнятися на службу, - зазначив Стецишин. - Вони бачили, що УГА має багато кваліфікованих патріотичних солдатів, але замало високоосвічених офіцерів, і висловили готовність за певну суму захопити Львів, зробити ЗУНР у тих кордонах, в яких вона була проголошена. Але керівництво ЗУНР відмовилося від їхньої допомоги".

За словами історика, випадків, коли іноземці хотіли потрапити на службу саме в Галицьку армію, а не чеську, румунську, німецьку чи ще якусь, було "справді багато".

Цікавим є те, що книжка написана не лише на основі архівних матеріалів, а й із розповідей нащадків ландскнехтів, яких пан Олег шукав через соціальні мережі:

"Наприклад, я знайшов у Facebook кілька людей з прізвищем Ціріц, написав їм і дізнався, що дочка офіцера Густава Ціріца живе зараз у Відні, їй 98 років і вона нічого не знає про свого батька. Я переклав документи німецькою мовою і надіслав їй. Через кілька днів племінниця цієї пані написала, що жінка вже кілька днів не спить, а постійно плаче, бо тільки тепер взнала, як її тато жив і помер".

Цікаву розповідь про життя та долю іноземних вояків УГА доповнюють унікальні документи, понад сотню рідкісних фото - здебільшого з приватних архівів, значна частина котрих раніше не публікувалася в Україні.

Книга "Ландскнехти Галицької армії" вийшла друком у видавництві "Часопис", яке спільно з Центром досліджень визвольного руху та мистецькою агенцією "Наш формат" реалізовує проект видання науково-популярної літератури з історії ХХ століття "Наш формат історії".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.