"Мужички з істфаку" нав'язують білорусам нову історію - чиновник Лукашенка

"Складається враження, що деякі мужички з істфаку та інших теплих академічних місць заявилися спеціально, щоб плюнути на могили предків - заявляючи, що, мовляв, не було в Білорусі жодних партизанів. Треба думати, були тільки близькі їм за духом колаборанти".

Так нахамив завкафедрою ідеології та політичних наук Академії управління при президенті Білорусі Ніколай Малишевскій, коментуючи підсумки Мінської міжнародної наукової конференції "Війна 1812 року і Білорусь", повідомляє "Регнум".

Малишевскій мав на увазі істориків, які на конференції заявили про те, що війна 1812 року між Наполеоном і Російською імперією не є для білорусів вітчизняною.

Професор кафедри загальної історії Поволзької державної соціально-гуманітарної академії Андрєй Попов заявив, що війна 1812 року не була народною, а на території Білорусії не було масових виступів противників наполеонівської окупації.

Професор Сілезького університету в Катовіцах Даріуш Наврот заявив про відсутність у населення литовських і білоруських губерній Російської імперії вірнопідданського ставлення до Олександра I, а також про наявність надій на зміни на краще при Наполеоні I.

Професор Гродненського державного університету Вячаслав Швєд заявив про неприйнятність використання терміну "Вітчизняна війна 1812 року" стосовно до білоруської історії - він запропонував використовувати термін "франко-російська війна 1812 року".

Читайте на ІП про соратника Олександра І - українця Віктора Кочубея

Сумнівні спроби переписати історію 200 років потому "не роблять честі ревізіоністам", заявив Малишевскій.

Чиновник вважає, що спроби "представити Вітчизняну війну 1812 року як громадянську чи як Вітчизняну з точки зору так званих литвинів" не підтверджуються фактами, статистикою офіційних документів.

"Мета подібних заходів - нав'язати білорусам нову історію - суміш дикої брехні, підлості, невігластва і лукавства, густо замішаних на русофобії", - сказав Малишевскій.

Як відомо, в результаті ревізії навчальних програм у Білорусі Наполеонівська військова кампанія в Російській імперії визначається як "війна 1812 року".

Про українського героя війни 1812 року Івана Паскевича читайте в розділі "Тексти"

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.