Спецпроект

У Львові годували "стравами" часів Голодомору. ФОТО

В центрі Львова, на площі біля пам’ятника Тарасові Шевченку, людей пригощали стравами, якими українці харчувалися в часи Голодомору 1932-33 рр.

Про це повідомляє кореспондент ІП Валерій Шмаков зі Львова.

Прямо на площі накрили стіл із "стравами" та пропонували частуватись ними всіх охочих.Таким чином активісти хотіли нагадати про жахливі події тих років.

Організатором акції виступив громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні.

Всі фото: Валерій ШМАКОВ

Страви були приготовані буквально із "підножного корму", оскільки якихось інших компонентів в ті часи українці просто не мали.

Зокрема, до страви під назвою "Кора дуба з льоном" входили такі складники: подрібнена кора дуба запарена, насіння льону, подрібнена та запарена ромашка та маленька жменька кукурудзяної крупи.

 

А кропив'яний корж був спечений із ошпареної окропом кропиви та кульбаби, запареної пшениці, залитої затіркою (невеликою кількістю муки, розведеної у воді). За словами організаторів - мабуть, найсмачніша страва серед усіх представлених.

 

Інші страви на смак були мов тирса. Наприклад, жолуді з корою дуба (очищені від лушпиння та ретельно подрібнені жолуді, подрібнена кора дуба, все це вимішується у воді з невеликою кількістю муки).

 

Також львів'ян пригощали гіркими на смак хлібцями з каштанів та насіння кропу (очищений від шкірки та подрібнений каштан, запарене насіння кропу, невелика кількість запареної пшеничної крупи для в’язкості).

 

За словами організаторів, відшукати автентичні рецепти страв, які готували українці у той далекий період було непросто. Довелось відшуковувати їх у книгах-мемуарах та спогадах очевидців.

Читайте також: "Очерет, павуки і лелеки. Що їли українці в 1932-33 рр."

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.