У Харкові відкрили меморіальну дошку Людмилі Гурченко. ФОТО

У Харкові відкрито меморіальну дошку відомій актрисі, народній артистці СРСР, почесному громадянину Харкова Людмилі Гурченко.

Меморіальна дошка встановлена ​​на будівлі гімназії № 6, де вчилася Гурченко, повідомляє "Інтерфакс".

За його словами присутнього на церемонії відкриття чоловіка актриси Сергія Сеніна, протягом усього життя Харків залишався для Гурченко "містом № 1".

Меморіальна дошка зроблена з мармуру. На ній - бронзовий барельєф актриси і підпис: "У цій школі в 1943-1953 роках навчалася Людмила Гурченко, народна артистка СРСР, почесний громадянин міста Харкова".

Фото: svit24.net

Як повідомив скульптор Олександр Рідний, під час роботи над барельєфом він використовував фотографію Гурченко з фільму "Вокзал для двох". На роботу над пам'ятним знаком пішло близько двох місяців.

Як відомо, міський голова Харкова Геннадій Кернес заявляв про наміри встановити в місті пам'ятник Людмилі Гурченко, хоч сама Гурченко висловлювалася проти цього.

Дивіться також: "Харків часів дитинства Людмили Гурченко. Кольорові ФОТО"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.