У Варшаві визнали героями організацію, яка убивала євреїв та українців

Днями парламент Польщі проголосував ухвалу у зв’язку із 70-ю річницею утворення польської підпільної військової організації часів Другої світової війни "Національні збройні сили" (NSZ).

Про це повідомляє "Вголос" із посиланням на екс-депутата Львівської облради Остапа Козака.

За його словами, парламентаристи відзначили членів NSZ як борців за незалежність Польщі проти німецьких та радянських окупантів.

Прийняття ухвали супроводжувалось бурхливою дискусією між депутатами Сейму. Значна їх частина різко виступила проти цього документу, оскільки вважала неприпустимим прославлення збройної організації, яка вчинила масові військові злочини.

Окремі депутати дорікали членам NSZ антисемітизм та співпрацю із нацистами. Так, голова фракції "лівих" у польському парламенті, колишній прем’єр міністр Лєшек Міллер у твіттері назвав воїнів NSZ "союзниками Гітлера та погромниками євреїв".

Інші депутати наголошували, що т.зв. "Національні збройні сили" разом із польськими "Армією крайовою" та "Селянськими батальйонами" воювали не лише проти нацистів, але і проти українського населення Закерзоння.

Найбільш відомим злочином, вчиненим NSZ проти українців, було масове вбивство 6 червня 1945 року близько 200 мешканців села Верховини (17 км від міста Холм, зараз Польща), відоме як "Різанина у Верховинах".

Серед убитих – лише 45 чоловіків, решта - жінки та діти. Злочин вчинив загін NSZ під командуванням Мєчислава Паздерського на псевдо "Сірий".

Незважаючи на висловлені аргументи, проурядова більшість Сейму відкинула їх та поспішно затвердила ухвалу.

На думку, екс-депутата, польські депутати наполегливо дотримуються подвійних стандартів щодо оцінки ролі національних збройних рухів у польсько-українській війні в 40-х роках минулого століття.

Так, усі польські організації "апріорі проголошуються такими, що безкомпромісно воювали за незалежність Польщі, а усі військові злочини, вчинені ними – як "відплатні" та "захистні" акції. Натомість, Українська Повстанська Армія без вагань проголошується як злочинна та інакше як "банди УПА" не називається".

На пошану загиблих місцевих українців сьогодні в центрі села Верховини височить пам’ятник у вигляді православного хреста. Щороку у червні місяці там відправляється панахида за трагічно загиблими. На урочистостях присутні представники місцевої влади та консул України в Польщі.

Матеріали, присвячені українсько-польському міжетнічому конфлікту 1940-их років, читайте за темою "Волинська трагедія".

Дивіться також на цю тему:

"Прокляті солдати": настав час бачити героїв такими, якими вони були

"Воїнам УПА" чи "повстанцям"? Як поляки реагують на меморіальні написи

УПА і АК: не треба їх ані звеличувати, ані принижувати

На Волині знову шукали жертв УПА

Волинська трагедія: пошук між двома правдами

Сповідь ката. Як від рук підпілля гинули поляки і українці

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.