Спецпроект

Російські архівісти "спростовують винятковий характер" Голодомору

Федеральне архівне агентство Росії завершує підготовку тритомника, який спростовує "винятковий характер" голоду в Україні в 1930-х роках. Москва вважає, що Голодомор - це "пересмикування на шкоду Росії". При цьому 1,6 млн справ у російських архівах залишаються секретними.

Як повідомляє УНІАН, про це сказав заступник керівника Федерального архівного агентства Владімір Тарасов під час круглого столу на тему "Про протидію спробам фальсифікації історії народів на шкоду інтересам Росії", що пройшов у Раді Федерації РФ.

"Росархів виступив ініціатором ряду інформаційних заходів щодо проблеми голоду в СРСР, - заявив Тарасов. - Звичайно, це була реакція на ті події, які відбувалися в Україні. Для того, щоб нейтралізувати те, що там робилося, ми підготували спеціальний DVD диск "Голод в СРСР" і видали ці документи англійською мовою".

За словами Тарасова, російські архівісти зараз завершують підготовку фундаментального наукового видання - тритомного збірника документів "Голод в СРСР 1929-1934 року".

Голод в СРСР. Уривок із книги Тимоті Снайдера "Криваві землі"

"Перші два томи вже видано - ці документи наочно спростовують стереотип, що утвердився в Україні, про винятковий характер голоду в колишній Українській РСР", - сказав він.

Керівник архівного відомства РФ додав, що історія завжди залишатиметься "тим полем, на якому ведеться ідеологічна боротьба, де деякі сторони, відстоюючи свої інтереси, не гребують фальсифікаціями".

Водночас Тарасов повідомив, що дуже великий обсяг документів продовжує залишатися секретним: "На даний час у Росархіві зберігається 42 млн. справ, з них 1,6 млн. - на секретному зберіганні".

Як відомо, щороку в останню суботу листопада в Україні вшановуватимуть пам'ять жертв голодоморів.

Голодомор 1932-1933 років - масовий, навмисно організований радянською владою голод, який спричинив багатомільйонні людські жертви в сільській місцевості на території Української РСР.

Голод наступив унаслідок спланованої конфіскації урожаю зернових і всіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади, що призвело до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах і експортувала його за кордон.

"Чорні дошки" Голодомору. Економічний спосіб знищення громадян УРСР

Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися і ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання.

Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, про нього взагалі заборонялося де-небудь згадувати.

У 2003 році український парламент назвав, а 2006-му - офіційно визнав (233 голосами) Голодомор геноцидом українського народу.

"Ми мусимо донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом, - зазначив у своєму виступі перед депутатами ВР тодішній віце-прем'єр-міністр Дмитро Табачник. - Це був свідомий геноцид українського народу, який наклав свій безжальний відбиток на всю нашу історію, на національну самосвідомість".

Чеченці порятували під час Голодомору тисячі українців - Кадиров

24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу.

У січні 2010 року Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в геноциді в Україні в 1932-33 роках. Кримінальну справу порушила і розслідувала СБУ за фактом здійснення Голодомору-геноциду в Україні в 1932-1933 роках.

Рішенням суду були підтверджені висновки слідчих Служби безпеки України про організацію здійснення в 1932-1933 роках на території УРСР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму – генеральним секретарем Центрального комітету Всесоюзної комуністичної партії більшовиків (ЦК ВКП(б)) Йосипом Сталіном (Джугашвілі), членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів (СРСР) В’ячеславом Молотовим (Скрябіним), секретарями ЦК ВКП(б) Лазарем Кагановичем і Павлом Постишевим, членом ЦК ВКП(б), генеральним секретарем ЦК Комуністичної партії більшовиків України (КП(б) У) Станіславом Косіором, членом ЦК ВКП(б), головою Ради народних комісарів УРСР Власом Чубарем і членом ЦК ВКП(б), другим секретарем ЦК КП(б)У Менделем Хатаєвичем геноциду української національної групи - тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.

"Геноциди Сталіна". Як з українців робили радянських людей

Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, проведеної в ході досудового розслідування Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Національної академії наук України, в результаті геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб.

Суд констатував, що Й.Сталін (Джугашвілі), В.Молотов (Скрябін), Л.Кагановиич, П.Постишев, С.Косіор, В.Чубар і М.Хатаєвич скоїли злочин геноциду, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид), і закрив кримінальну справу у зв'язку з їх смертю.

Читайте також на цю тему:

Павуки, очерет і лелеки. Що їли українці у 1932-33 роках

Професор Кульчицький: "Голодомор - намагання знищити титульну націю СРСР"

В Росії книги про Голодомор прирівнюються до екстремізму. СПИСОК

Історія Голоду. Розповідаємо, як вижили (проект спогадів "Історичної Правди")

Голодомор - геноцид. Так вважав автор терміну "геноцид"

59% українців вважають, що Голодомор був геноцидом. СОЦІОЛОГІЯ

Всі матеріали ІП за темою "Голодомор"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.