Спецпроект

Стартує другий конкурс публікацій "Приз Ґарета Джоунза"

З 14 листопада по 15 грудня 2012 року проводиться конкурс для журналістів "Приз Ґарета Джоунза". Нагорода становить 2 000 доларів США, які можуть надаватись одному учаснику Конкурсу або кільком, за рішенням журі.

Як повідомив "Історичній правді" один із засновників Іван Лозовий, конкурс передбачає відкриті змагання для написання аналітично-публіцистичних статей на тему: "Ґарет Джоунз – Голодомор - Відповідальність". Тема умисно залишається доволі широкою.

Мета Конкурсу: сприяти ознайомленню суспільства з подіями, пов’язаними з Голодомором, підвищувати свідомість людей відносно історії України та важливих подій минулого.

Оголошено переможців першого конкурсу ім. Ґарета Джоунза

Будь-який журналіст має можливість надіслати свою статтю українською мовою для участі в Конкурсі. Хто такий "журналіст" трактуватиметься широко.

Статті надані для участі в конкурсі оцінюватимуться за критеріями:
-- аналітично-публіцистичні якості,
-- оригінальність,
-- переконливість,
-- стилістика, структурованість та ефективність доведення думок.

Рекомендована довжина статті - 1500 слів, але довжина статті не буде єдиним критерієм.

Гроші на призовий фонд для цього Конкурсу надані приватними особами.

Сайт, де можна познайомитись з умовами Конкурсу, знаходиться тут.

Надсилати статті для участі в Конкурсі можна на адресу електронної пошти: garethjonesprize@gmail.com

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.