Національна історична бібліотека оцифровується

У Києві представили наступний етап проекту з оцифрування першоджерел Національної історичної бібліотеки України "Історична спадщина України – світовий доступ в електронному форматі".

Про це ІП повідомили представники проекту "Історична спадщина України".

Протягом наступних дев’яти місяців організатори планують залучити до співпраці молодь, навчити бібліотекарів технологіям безпечного сканування, оцифрувати кількадесят стародрукованих видань і надати безкоштовний доступ до їхніх електронних копій.

Що зроблено за час першого етапу проекту (липень 2011 - серпень 2012):

- оновлено веб-сайт Національної історичної бібліотеки України;

- створено імідж-каталог усіх видань бібліотеки, який наразі доступний через інтернет;

- оцифровано понад 120 унікальних краєзнавчих та інших раритетних видань, що існують у світі лише в кількох примірниках;

- розпочато створення електроннної читальної зали для користувачів бібліотеки.

Планується, що ще цього року бібліотека отримає власний міні-центр з оцифрування стародрукованих видань. Його співробітники також пройдуть тренінгові програми з сучасних технологій безпечного та швидкого сканування та створення електронних копій книжок.

У світі нараховується біля 60 млн архівних документів XV–XX ст., з яких майже 3 млн рідкісних та цінних книг зберігається в бібліотеках України.

Особливу історично-культурну цінність представляє колекція стародруків та рукописів іноземними мовами Національної історичної бібліотеки України, яка нараховує 1130 одиниць (з яких 900 одиниць періоду XVI-XVII ст.).

За даними досліджень ЮНЕСКО, 30-60% фондів бібліотек США, Західної Європи та Росії знаходяться під загрозою руйнування, а близько 15% паперових видань, що зберігаються в бібліотеках та архівах Європи, вже не можливо врятувати.

Проект "Історична спадщина України – світовий доступ в електронному форматі" – спільна ініціатива МГО Асоціація "Інтелектуальне лідерство" й Національної історичної бібліотеки України. Другий етап проекту реалізовується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.