У Мостиськах назвали вулицю на честь лідера "Братів Гадюкіних"

Депутати Мостиської міської ради (Львівська область) прийняли рішення про присвоєнні одній із нових вулиць міста імені Сергія Кузьминського - покійного вокаліста рок-гурту "Брати Гадюкіни".

Про це у своєму Фейсбуку повідомляє житель міста Олег Макар. 

Депутатами було прийнято рішення про присвоєння назв вулиць у кварталі індивідуальної забудови в районі вулиці Годинівської у м.Мостиська. Одна з вулиць отримала ім'я Сергія "Кузі" Кузьминського.

Офіційне відкриття вулиці та концерт пам’яті Сергія Кузьминського відбудеться у п’ятницю , 5 жовтня у центрі Мостиськ на площі Ринок.

2006 рік. Останній концерт "Гадюкіних" у Києві

Ініціатива відзначення 50-річчя Кузьминського в Мостиськах належить Мостиській міській раді, депутатам Мостиської міської ради, середовищу організаторів фестивалю "ФортМісія", ГО "Альтернатива", компанії "АртМакс" та МО "Дзиґа".

Організатори прийняли принципове рішення про неприпустимість політичної агітації на цій події.

3 жовтня автору неофіційного гімну міста "Приїдь до мене у Мостиська" Сергію Кузьминському мало би виповнитися 50 років. Кузьминський помер у серпні 2009 року в Києві, похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Дивіться також: "1989: Сестричка Віка співає пісню на слова Кузьминського. ВІДЕО"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.