В Києві покажуть фільм про "перших совітів" на Західній Україні

У рамках нового проекту Толоки інтелектуальних комунікацій — "Фільмо-ТІК" — у Києві відбудеться показ документального фільму "Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941".

У кінострічці розповідається про події на Західній Україні перед початком Другої світової війни, прихід радянської влади, зміни кордонів і зникнення цілих держав з карти світу.

Вступну лекцію прочитає історик, науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" у Львові Ігор Дерев’яний.

Саме в цій в’язниці після приходу радянської влади утримувались політв’язні, проводилися допити, а сусідній головний корпус займало обласне управління НКВД.

Після нападу Третього Рейху на СРСР в червні 1941 року працівниками НКВД лише в цій тюрмі було розстріляно понад півтори тисячі в’язнів.

Час і місце: 1 листопада, четвер, 18:30. Київ, вул. Межигірська, 21 (благодійний фонд "Смолоскип").

У рамках проекту "Фільмо-ТІК" учасники переглядатимуть документальні та художні фільми переважно історичної тематики і обговорюватимуть їх. Передуватиме перегляду невелика лекція експерта, що відповідає темі фільму.

"Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939—1941" (режисер Тарас Химич) — документальний ігровий фільм 2010 року про події на Західній Україні після окупації цих земель радянською владою 17 вересня 1939 року.

Створений на основі архівних документів, матеріалів і спогадів свідків, представників українського, польського і єврейського народів довоєнної Галичини. У фільмі використано кінохроніку та коментарі провідних науковців-істориків.

Дивіться трейлер "Золотого вересня" в розділі "Відео" на ІП

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.