Збирають гроші на пам’ятник воїнам 4-ї Київської дивізії Армії УНР

Благодійна ініціатива "Героїка" вирішила вшанувати воїнів 4-ї Київської дивізії, які відзначились у боях з більшовиками у селі Сухини на Черкащині.

 

Про це повідомляє благодійна ініціатива "Героїка".

30 січня 1920 року у Сухинах воїни дивізії роззброїли більшовицьку кавалерійську частину чисельністю в 100 шабель. Це була одна з численних перемог "киян" під час Першого Зимового походу.

Влітку 2012 року представники "Героїки" звернулись до Сухинської сільської ради з пропозицією спорудити пам’ятник "Воїнам Армії Української Народної Республіки", на згадку про переможну сторінку в історії села. Депутати підтримали пропозицію і надали офіційний дозвіл.

Вперше в Україні окрему військову частину Армії УНР буде увічнено пам’ятним знаком.

Вже традиційно пам’ятник буде збудовано у формі відзнаки Армії УНР "Хрест Симона Петлюри".

На меморіальній таблиці буде зображення ордену "Залізний хрест за зимовий похід і бої". Напис на табличці: "Воїнам Армії Української Народної Республіки. Козакам та старшинам 4-ї Київської дивізії. За перемогу над більшовиками в с. Сухини 30 січня 1920 року".

Загальний кошторис проекту: близько 10 000 грн. 

Переказати кошти на цей проект можна на картку ПриватБанку:

4149 6050 5124 4937. Слабоспицький Олег Олександрович.

Докладніша інформація: heroic.spirit@gmail.com

+ 38 093 725 67 45 (Павло Подобєд).

 

 

Благодійна ініціатива “Героїка” – громадський рух, мета якого відродження українських військових поховань, встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків на честь борців за незалежність України.

Від 2010 року “Героїка” встановила понад півтора десятки монументів та пам’ятних знаків у Києві, Херсонській, Рівненській, Черкаській, Тернопільській, Хмельницькій та Київській областях.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.