Помер відомий історик-марксист

У Великобританії на 96-му році життя помер знаменитий історик-марксист Ерік Гобсбаум.

Про це повідомляє "Ґардіан".

Гобсбаум, відомий фундаментальними роботами з історії XIX і XX століть, вважався на Заході "одним із найбільших істориків сучасності".

Він був теоретиком і послідовним критиком націоналізму.

Його авторству належить термін "довге XIX століття", що позначає історичний період з 1789 року по 1914 рік.

Гобсбаум відомий, серед іншого, за книгою "Епоха крайнощів. Коротке ХХ століття" (мається на увазі період з 1918 року по 1991 рік).

В інтерв'ю виданню Гобсбаум зізнавався, що його книга присвячена "реабілітації ідей Маркса на тлі сучасної кризи капіталізму".

Ерік Гобсбаум народився в 1917 році, в родині австрійських євреїв. До 1934 року навчався в гімназії в Берліні. Після приєднання Австрії до нацистської Німеччини в 1938 році емігрував до Лондона.

Ще будучи в Німеччині, Гобсбаум захопився лівими ідеями. Протягом тривалого часу історик був членом Комуністичної партії Великобританії, при цьому критикуючи СРСР за агресивну зовнішню політику.

У 60-і роки Гобсбаум став відомий як історик робітничого руху. Він цікавився історією культури робітничого класу, аналізував його взаємини з масовою культурою.

Видання зазначає, що в ранні 1990-ті його критика Лейбористської партії з вимогою соціальних змін призвела до створення так званих "нових лейбористів", які зрештою і прийшли до влади у Британії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.