"Молодість" почнеться з німого фільму ранньої УРСР. ВІДЕО

Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість" відкриється фільмом виробництва ВУФКУ 1929 року "Шкурник". Комедійне "роуд-муві" було заборонене через антирадянський сарказм - єдина копія з українськими інтертитрами збереглася в Росії.

Про це повідомляє офіційний сайт Національного центру Олександра Довженка.

Показ відреставрованої німої стрічки відбудеться 20 жовтня на урочистій церемонії відкриття кінофестивалю - під акомпонемент симфонічного оркестру “Київ-Класик”.

Заборонений до показу одразу після виходу на екрани (фільм так і не демонструвався в РСФСР та Європі), "Шкурник" багато років пролежав на полицях спецхранів. Після півстолітнього забуття фільм було "перевідкрито" кінознавцем Євгеном Марголітом завдяки есе Осипа Мандельштама "Шпигун", де фільму дано компліментарну оцінку.

У 2011-му копію негативу фільму було куплено в Держфільмофонді Росії, де зберіглася єдина його копія (з українськими інтертитрами). Реставрація німої стрічки була здійснена цього року Національним центром Олександра Довженка. 

Авантюрно-пригодницьку комедію Миколи Шпиковського "Шкурник" створено на основі повісті відомого в 1920-х роках українського письменника Вадима Охріменка, близького друга Максима Рильського.

Аполлон Шмигуєв, підприємливий киянин, чий мирний міщанський побут потривожила громадянська війна, вирішує перечекати негаразди на Півдні України, де панують білі. Зібравши розкиданий на Андріївському узвозі нічийний крам, він вирушає у подорож на верблюді, що невідь звідки приблудився до його дому.

На півдорозі перепинений червоними, разом із конфіскованим на потреби революції “транспортним засобом”, він потрапляє в розпорядження більшовицького комісара.

Запопадливий і вертлявий, Аполлон швидко стає на чолі місцевого комісаріату. Але невитравна жадоба вкотре піддає небезпеці його життя...

Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ) - державна установа Української СРР, яка об'єднала всю галузь, включаючи кіностудії (в Ялті, Одесі та Києві), кінопрокат, кінопромисловість, кіноосвіту та кінопресу. Існувала з 1922 до 1930 року. 

Українське кіно експортувалося на Захід. В 1926 році Україна стає другим після США кінопостачальником для Німеччини. ВУФКУ прогнозувало: "Сто картин на рік, хоч би й не цілком використаних на закордонному ринкові, дадуть українській кінематографії кілька мільйонів валютою".

У 1928 році ВУФКУ випустило 36 власних кінофільмів. 1929 року продукція ВУФКУ становила 40 відсотків від усієї кінопродукції СРСР.

Дивіться також:

Журнал ВУФКУ "Кіно" - обкладинки й тексти. ФОТО

Олександр Доженко. Розсекречені документи спецслужб

Найпопулярніші фільми Української РСР і решти Союзу. ВІДЕО

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.