Спецпроект

Колесніченко презентував збірку про ОУН як "шпигунів Гітлера і Заходу"

Народний депутат фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко презентував у Севастополі збірник архівних матеріалів "Історія націоналістичних рухів в Україні в роки Великої Вітчизняної війни".

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Сьогодні міжнародний антифашистський фронт України, який я представляю як співголова, презентує севастопольцям нову, по суті, унікальну книгу - двотомник архівних матеріалів, - зазначив Колесніченко. - Архіви, які представлені з п'яти країн - Німеччини, Польщі, України, Білорусії, Росії".

За словами нардепа, вперше були взяті матеріали зі Служби зовнішньої розвідки РФ, розвідки Польщі, української розвідки.

"РФ представила більше дванадцяти архівних установ. В тому числі архіви президента РФ", - додав "регіонал".

За словами депутата, 90% представлених архівних документів вперше розсекречені і представлені населенню.

"З 1939 року по 1945 рік ОУН-УПА і всі підрозділи, які знаходилися в цьому націоналістичному крилі, відкрито співпрацювали з німецько-фашистськими загарбниками, - сказав Колесніченко. - З 1939 року вони перебували на фінансуванні спецслужб Німеччини, готували розвідувально-диверсійну мережу на території України і навіть в 1945 році, працюючи з німцями, вони готували розвідувальну мережу, щоб залишити її в тилу радянських військ".

Одночасно, за його словами, документи доводять, що "лідери ОУН-УПА" вели переговори і з американською, і з англійською розвідкою для ведення підривної роботи на території Радянського Союзу.

"Однозначно доведено, що участі в боях з регулярною німецькою армією бандерівці не брали, - сказав "регіонал". - Все, що змогли знайти історики, це приватні сутички з метою отримання зброї, обмундирування або продуктів харчування".

"Регіонал" розповів, що найближчим часом книга буде видана накладом у 20 тисяч екземплярів і розповсюджуватиметься не тільки в бібліотеках, але і в школах, в інститутах.

Нагадаємо, один із чільних діячів ОУН Євген Стахів заявив, що ОУН і УПА були різними організаціями, і вживання словосполучення "ОУН-УПА" є провокацією.

Як відомо, у травні цього року Колесніченко випустив "збірку праць західних учених" про ОУН і УПА. Після цього автори, включені в цю збірку, заявили, що вони не давали дозволу на використання своїх прізвищ і висловили протест проти використання історичних досліджень із політичною метою.

Провідний американський історик Тимоті Снайдер, чий допис у блозі New York Review of Books Колесніченко представив як наукову роботу, виступив із вимогою знищити наклад "збірки праць".

Зараз Колесніченко балотується у Верховну Раду по мажоритарному окрузі в Севастополі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.