В Шотландії відбудеться референдум за незалежність

Прем'єр-міністри Великобританії і Шотландії Девід Кемерон й Алекс Селмонд підписали історичну угоду про проведення референдуму з приводу незалежності Шотландії. Вперше за 300 років регіон може стати де-юре самостійним.

Про це повідомляє "Кореспондент" із посиланням на Reuters.

Плебісцит пройде восени 2014 року.

Згідно з опитуваннями громадської думки, вихід зі складу Сполученого Королівства зараз підтримують від 30 до 40 відсотків жителів Шотландії. При цьому кількість прихильників незалежності стабільно зростає.

У бюлетені буде всього одне питання - "Чи хочете Ви незалежності Шотландії від Великобританії?" із двома варіантами відповіді. Проголосувати зможуть всі шотландці віком від 16 років.

Шотландія була незалежним королівством з 854-го до 1707 року, коли країна увійшла в унію з Англією, утворивши Велику Британію. Шотландія є найбільш автономним регіоном Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії - з власною державною церквою, законами і судовою системою.

Битва при Каллодені 1746 року - остання спроба шотландців повернути собі незалежність і остання сухопутна битва на території острова Британія. Тепер боротьба за політичну самостійність відбувається у кабінках для голосування

З 1999 року відновлено діяльність парламенту Шотландії. З 2011 року більшість (69 зі 129 місць) у ньому складає лівоцентристська Шотландська національна партія, яка виступає за незалежність регіону від Лондону.

У травні 2012-го в столиці Шотландії Единбурзі стартувала офіційна кампанія, метою якої є переконати шотландців підтримати на референдумі ідею незалежності.

Дивіться також інші матеріали за темою "Британія"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.