Спецпроект

Нові експонати горлівського музею мініатюрної книги. ФОТО

Колекція горлівського музею мініатюрної книги поповнилася новими екземплярами, надісланими з Ізраїлю.

Про це повідомляє 06242.com.ua.

Рідкісне міні-видання О.С.Пушкіна "Вірші" (Томського видавництва, тиражем всього в 500 екземплярів), псалми (обрамлені у футляр золотого кольору у вигляді брелока), а також міні-книга Яніса Анманіса (латвійського художника, поета, котрий працює в різних жанрах - від мініатюри до масштабних полотен), написана в оригінальному японському жанрі віршування - хайку (яке взяло свій початок ще в XIV ст.).

Нові експонати горлівського музею мініатюрної книжки

Коротенькі вірші - хайку складаються всього з 3-х рядків, що передають світ почуттів і відчуттів, відбитих у невеликому словесному образі.

Горлівський музей мініатюрної книги - єдиний державний музей мініатюрної книги в СНД.

В основі експозиції музею - колекція Веніаміна Олександровича Разумова, інженера-будівельника з Горлівки. Він збирав цю колекцію багато років. Його ім'ям згодом був названий музей. У 1996 році музей отримав статус державного.

У музеї зберігаються понад 8500 екземплярів. Максимальний розмір книг в колекції - близько 100 міліметрів. Мінімальні екземпляри за розміром можна порівняти з маковим зерном.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.