АНОНС: українсько-німецький семінар про остарбайтерів та емігрантів

У Києві відбудеться українсько-німецький семінар "Друга світова війна: примусова праця, репатріація, еміграція".

Про це "Історичній Правді" повідомила в Інституті історії України НАНУ.

Захід розпочнеться 6 вересня 2012 року в 11:00 за адресою: Київ, вул. Михайла Грушевського, 4, зал засідань Вченої ради Інституту історії.

Учасники:

- Інститут історії України НАНУ

- Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"

- Історичний інститут при Юстус-Лібіг університеті в Гіссені (Німеччина, земля Гессен)

ПРОГРАМА:

Вітальне слово:

- директор інституту історії України НАН України, академік НАН України Валерій Смолій

- професор Історичного інституту при Юстус-Лібіг університеті в Гіссені (Німеччина, земля Гессен) доктор Томас Бон (Thomas Bohn).

Доповідачі:

Ігор Лушніков (МГО "МФ "Взаєморозуміння і толерантність"): Наукова та гуманітарна діяльність МГО МФ "Взаєморозуміння та толерантність" по збереженню історичної пам’яті про жертв націонал-соціалізму.

Гелінада Грінченко (Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна): "Від депортації до репатріації" − українські примусові робітники в радянській пропаганді та агітації 1942−1953 рр.

Марина Дубик (Інститут історії України НАНУ): Тематична різноманітність листів від українських громадян до УНФ "Взаєморозуміння і примирення" (1997–2003)

Тетяна Пастушенко (Інститут історії України НАНУ): Репатріація в Україну у спогадах колишніх остарбайтерів, які повернулися до Києва

Презентація спільного українсько-німецького проекту "Переміщенні особи регіону Міттельгессен: 1945−1960 рр."

Андрій Казимірів (Історичний інститут при Юстус-Лібіг університеті в Гіссені): Табори для переміщених осіб в центральному Гессені, на прикладі міст Гіссен, Марбург та Вецларь

Назарій Гутцул (Історичний інститут при Юстус-Лібіг університеті в Гіссені): Культурне життя в Ді-Пі таборі, на прикладі Робітничої світлиці в Гіссені.

Дивіться також: "Українці на примусових роботах у Третьому рейху. Скільки їх було?"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.