Спецпроект

Мумія "Алтайська принцеса" отримала прописку

Мумія "Алтайської принцеси" - унікальний експонат, знайдений археологами 19 років тому - доставлять в музей Горно-Алтайська.

Про це пишуть Аргументы и факты.

 

Мумію доставлять з Новосибірська на гелікоптері, після чого її зустрінуть в аеропорту Горно-Алтайська. Зберігатися "Алтайська принцеса" буде в національному музеї республіки Алтай, де нещодавно була закінчена глобальна реконструкція, сумарна вартість якої склала близько 750 мільйонів рублів.

Реконструкція музею проводилася, в першу чергу, для того, щоб забезпечити всі необхідні умови для зберігання мумії стародавньої жінки.

Урочисте відкриття музею, головним експонатом якого стане мумія "принцеси Укок", відбудеться 26 вересня.

Мумія жінки була виявлена ​​експедицією новосибірського археолога Наталії Полосьмак в 1993 році в кургані скіфського часу на Алтайському плато Укок біля кордону з Монголією. Гірські жителі вважають знахідку археологів своєю прародителькою й називають її "Алтайська принцеса".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.