На спільному кладовищі перепоховали бійців СС "Галичина". ФОТО

Останки тринадцятьох воїнів дивізії військ СС "Галичина" перепоховали на меморіальному кладовищі коло села Червоне. Це кладовище є спільним для всіх солдатів, які загинули в боях під Бродами в 1944-му - червоноармійців, вермахту і дивізійників.

Про це повідомляє прес-служба комунального підприємства Львівської облради "Доля".

Сьогодні біля села Червоного Золочівського району Львівщини відбулося урочисте перепоховання останків 13-ох воїнів-дивізійників на Військовому меморіальному цвинтарі вояків, які полягли у битві під Бродами 1944-го.

Останки полеглих у "Бродівському котлі" в липні 1944-го були віднайдені пошуковцями комунального підприємства "Доля" упродовж пошукових експедицій 2011-2012 років у селі Бужок та біля сіл Кругів і Колтів Золочівського району.

Фото: КП "Доля"

Як розповів директор КП "Доля" Святослав Шеремета, в одного із полеглих пошуковці знайшли перстень із вирізьбленим тризубом.

"Такий факт налаштовує на роздуми про те, з чим у серці йшли у бій воїни дивізії "Галичина", - додав пан Святослав. - Перстень буде передано для експозиції Музею національно-визвольних змагань у Львові".

У декількох розкопах пошуковці віднайшли на останках жетони-"несмертельники". Однак, як зазначив Святослав Шеремета, ідентифікувати особистість воїнів наразі неможливо, оскільки німецька сторона ще не надала відповіді на запити про Українську дивізію "Галичина".

 

Церемонія перепоховання розпочалася заупокійною панахидою, яку відслужили місцеві священики, в присутності представників Львівської обласної та Золочівської районної рад та громадських організацій області.

 

Під виконання гімну "Ще не вмерла Україна" та звуки сальви реконструкторів труни з останками захоронили на Військовому меморіальному цвинтарі, що біля села Червоне.

Нагадаємо, влітку 2011 року на цьому спільному для всіх учасників Другої світової військовому кладовищі відбулося перепоховання останків загиблих вояків німецького Вермахту, радянської Червоної Армії та української дивізії "Галичина".

 

Останній бій Бродівського котла відбувся 22 липня 1944 року між селами Червоне (Лядське) та Ясенівці.

Інші матеріали про "Галичину" читайте в темі "Дивізія "Галичина".

Дивіться також: "В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв СС "Галичина". ФОТО"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.