НА ПОШТОВУ ПЛОЩУ НЕ ПУСКАЮТЬ АРХЕОЛОГІВ. Фото

Київських археологів не пускають на територію Поштової площі, яка розкопується внаслідок реконструкції.

Про це повідомляє "Сегодня".

Будівельники, що працюють на площі, розповідають, що на глибині 18-20 метрів знаходять старовинні фундаменти і дошки, і припускають, що під час будівництва тунелів під площею знахідок буде більше.

 

"Площа знаходиться на території заповідника "Стародавній Київ", і за законом будь-яке будівництво в таких місцях передбачає обстеження археологів, - зазначив директор Центру археології Києва Михайло Сагайдак. - Але наразі влада тільки твердо обіцяює, що нас туди запустять".

За словами Сагайдака, при будівництві фаст-фуду на Поштовій площі кілька років тому археологи провели розкопки і знайшли багато цікавих речей.

 Річковий вокзал і розрита площа

"Там, де зараз будують, нічого не досліджувався, - сказав Сагайдак. - Я припускаю, що там можуть бути залишки старих причалів, інфраструктури гавані, мостів X століття, оскільки це найстаріша берегова лінія".

Влада обіцяє все виправити. "Сьогодні ми склали акт, щоб протягом 3 днів забезпечити проведення робіт археологами", - заявив голова ГУ охорони культурної спадщини КМДА Яків Дігтяр.

Фото: Сегодня.ua

Нагадаємо, Поштову площу в Києві закрили на реконструкцію до травня наступного року. У проекті реконструкції передбачено, що на Поштовій буде дорожня розв'язка з підземними переходами і паркінгом.

Закінчити роботи на площі планують до Дня Києва 2013 року.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.