У Львові знайшли середньовічну каналізацію. ФОТО

Під час перекладання колектору на вулиці Лесі Українки в середньовічній частині Львова знайшли каналізаційну систему, попередньо датовану XV-м сторіччям. Дерев'яний жолоб із кришкою чудово зберігся поміж радянськими і польськими трубами.

Про це "Історичній Правді" повідомив начальник експедиції Науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба" Інституту археології НАНУ Остап Лазурко.

Дерев'яний жолоб, накритий кришкою, розкопали під час робіт із перекладання колектора навпроти входу в будинок №7 по вулиці Л.Українки (неподалік перехрестя з Краківською).

 Каналізацію з кришкою щойно відкопали. ІП пощастило втрапити на місце подій ше до приїзду археологів. Уздовж тротуару в середньовічні часи проходив Високий міський мур Львова

"Оскільки жолоб мав кришку, то це не водостік, а каналізаційна система, - розповів Лазурко. - Видовбана з дерева хвойних порід. Ми припускаємо, що це XV сторіччя".

 Кришка була потрібна для можливості прочищати каналізацію. Угорі видно чавунну трубу радянського водогону

Каналізаційний жолоб був покладений поверх дерев'яного настилу. "Колоди схожі на дубові, - зазначив археолог. - Вочевидь, тут була дорога або будинок (бо поруч був міський мур і дорога навряд чи могла проходити крізь стіну)".

 Дерев'яний настил. Нижче від нього - розкопана яма з водогоном часів міжвоєнної Польщі

Археологи припускають, що коли дерев'яний настил втратив свою функцію (скажімо, дорога перестала діяти після побудови в XIV-XV ст.ст. міського муру), поверх нього проклали каналізацію.

 Археологи за роботою

Каналізаційна система була прокладена уздовж Високого муру Львова і переправляла міські нечистоти в Полтву (зараз ця річка знаходиться в тунелі під Оперним театром і уздовж проспекту Свободи).

 Вигляд по вул. Лесі Українки в сторону Оперного театру

Розкопана ділянка колектору розташовувалася між оборонними вежами Кушнірів і Пустою.

 Реконструкція оборонних мурів Львова. Місце знахідки позначене синьою крапкою

"Це досить унікальна річ, - зазначив з приводу знахідки Лазурко. - Але не знаємо, чи візьме її хоча б якийсь музей".

 Зріз епох. Жовтим позначено труби радянського водогону, синім - польського першої половини XX сторіччя. Тонкими синіми рисочками позначено розміри траншеї під час прокладання водогону в міжвоєнній Польщі

За словами науковців, збереження такої знахідки обходиться доволі дорого. Наразі було взято частини дерева на дендроаналіз, а каналізаційну систему законсервовано - засипано піском.


Фото: Дмитро ЛАРІН, "Історична Правда"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.