В Умані очікують 25 тисяч хасидів. "Це має бути як Євро"

Перший літак з прочанами-хасидами прибув з Ізраїлю в Україну на святкування єврейського нового року. Головний рабин каже, що Україна повинна використати досвід Євро-2012 для організації паломництва.

Про це повідомляє LB.ua з посиланням на заступника міського голови Умані Петра Паєвського.

"Масовий приліт прочан очікується 12 вересня, це ще 28 літаків", - сказав заступник мера на прес-конференції в понеділок у Києві.

За його словами, приймає літаки міжнародний аеропорт "Бориспіль" (28 бортів), а також аеропорт Одеси (12 бортів). Крім того, очікується прибуття літаків з Ізраїлю з прочанами в аеропорт Вінниці.

"Всього ми очікуємо до 26 тисяч прочан", - підкреслив Паєвський. Така цифра, за його словами, складається, виходячи з даних авіаліній України та Ізраїлю про прибуття 22 тис. прочан чартерними рейсами.

Як зазначив заступник мера, необхідно також враховувати те, що хтось прибуде до Умані і наземним транспортом. Таким чином, кількість прочан може досягти 25-26 тис. осіб.

За словами головного рабина Києва та України Якова Дов Блайха, "цього року Україна отримала дуже гарний досвід під час прийому гостей чемпіонату Євро-2012 і повинна взяти ці навички на озброєння, зокрема, в плані поліпшення інфраструктури Умані".

Рабин сказав, що в Умань вже більше ніж 20 років щорічно приїжджають на святкування єврейського нового року близько 25-30 тис. осіб.

"Але держава наразі не розуміє стратегічної потреби вкладення інвестицій. Це було б в інтересах усіх, якщо були б нормальні умови", - зазначив Дов Блайх. При цьому, він провів аналогію з Євро-2012, коли Україна приймала правила, встановлені УЄФА.

"Чому ж тут це неважливо? Ми сподіваємося, що уряд побачить важливість цієї події... ми будемо розглядати питання інвестицій в свою ж економіку. Це буде на благо і українського народу", - зазначив рабин.

Як відомо, у травні 2011 року посол Ізраїлю в Україні Зіна Калай-Клайтман заявила, що вважає за необхідне прийняття Верховною Радою закону про надання офіційного статусу прочан ізраїльським хасидам, які щорічно відвідують могилу цадика Нахмана в Умані.

Минулого року в Умані очікували прибуття рекордної кількості хасидів - близько 70 тисяч прочан.

Восени щороку прочани-хасиди їдуть до Умані, щоб на могилі свого духовного лідера Рабі Нахмана відсвяткувати Рош-га-Шан (новий рік).

Нахман народився в м. Меджибіж (нині Хмельницька обл.) 1772 року (5532 року від створення світу за єврейським календарем). Потім вів кочовий спосіб життя, бував у різних містечках України, переважно, в Медведівці і Златопіллі, а останні 8 років життя провів у Браславі (зараз - Білорусь).

1808 року Нахман захворів на туберкульоз, оселився в Умані, де і був похований 1810 року. Відтоді це місто стало центром поклоніння хасидів, куди вони з'їжджаються зі всього світу кожен єврейський новий рік.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.