На Львівщині відкрили пам'ятник князю Святославу - брату Бориса і Гліба. ФОТО

В урочищі Святослав біля міста Сколе на Львівщині відбулося урочисте відкриття поховального пам’ятного знаку на могилі князя Святослава, сина Володимира Великого.

Про це повідомляє ЗІК із посиланням на прес-службу Львівської ОДА.

Історики розповідають, що після смерті батька у 1015 році, древлянський князь Святослав був змушений тікати від рідного брата Святополка "в гори Угорські" (Карпати).

За переказами, князя Святослава наздогнали на березі р. Опір поблизу нинішнього міста Сколе (Святополк нібито наказав дружині "Сколіть їх усіх"). Тут він і загинув від рук свого брата.

Розкопки 1964 року кургана, де знаходиться пам'ятник, засвідчили, що там знаходиться поховання видатного дружинника початку XI сторіччя.

Церемонія відкриття. Всі фото: ЗІК

Один із авторів пам’ятного знаку художник Євген Безніско розповів, що будівництво пам’ятника розпочалося ще у 2008 році.

За задумом авторів, на постаменті, що виготовлений у вигляді насипної зрізаної піраміди, розташований саркофаг з бронзовою фігурою загиблого князя Святослава. А над саркофагом височіє 18 метровий хрест виготовлений з кам’яних вапнякових блоків.

 

"Легенда про братовбивство є досить показовою та занадто разючою для українського народу, - зазначив під час відкриття голова Львівської ОДА Михайло Костюк. - Тож, перебуваючи в цьому урочищі, де полягли наші предки, мусимо добре усвідомити ризики та небезпеки, які стоять перед нами, повинні взяти добрий урок та не допускати розбрату між українцями.

Після остаточного завершення пам’ятник поповнив перелік цікавих місць національного природнього парку "Сколівські Безкиди". Піша прогулянка від траси Київ-Чоп до монументу триватиме близько 20 хв. Його також добре видно з вікон потягів, що прямують через Карпати.

 

Молодші сини князя Володимира Великого Святослав, Борис і Гліб були вбиті (літописи стверджують, що їхнім братом Святополком) під час чотирирічної війни за батькову спадщину. На відміну від Бориса і Гліба, Святослава не було канонізовано.

В результаті політичного конфлікту між Святополком і Ярославом Володимировичами перемогу отримав останній, який став відомий в історії як Ярослав Мудрий.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.