Спецпроект

Прип'ять більше не буде "містом-музеєм". Будинки знесуть

Більшість будинків у Прип’яті, яка після Чорнобильської аварії стала "мертвим містом", будуть знесені, а їхні уламки – захоронені.

Про це повідомляє УП.Життя із посиланням на ТСН.

Протягом 26 років на території Прип'яті поступово виростає ліс, а будинки, які стоять тут, загрожують розвалитися.

Адже будівлі без людей узимку не опалюють, а морози і спека то розширюють будівельні конструкції, то звужують. У результаті вони тріскаються, і за два десятиліття всі опинилися в аварійному стані.

"Саме тому ми зараз обмежили доступ у будівлі. Більша частина цих будівель в кінцевому стані буде знесена і захоронена", - розповів перший заступник голови Держагенства управління зоною відчуження Дмитро Бобро.

Ідею перетворити місто в музей виконати важко. Всередині будинків - радіація, подекуди більша, ніж на вулиці.

Тому як музей мертве місто проіснує максимум 10 років. За цей час, за підрахунками, будинки почнуть руйнуватися самі.

Дивіться також: "Вулицями Прип'яті тепер можна віртуально прогулятися. ФОТО"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.