ЯНУКОВИЧ ДОЗВОЛИВ ВИЛУЧАТИ ДОКУМЕНТИ З АРХІВІВ

Президент Янукович підписав закон № 5068-VI "Про внесення змін до закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи".

Про це повідомляє прес-служба глави держави.

Законом вводиться норма, згідно з якою забороняється вилучати з Національного архівного фонду конфіденційні документи або з секретною інформацією, що міститься в них, виходячи з політичних чи ідеологічних міркувань, а також будь-які документи, створені до 1946 року.

Згідно зі змінами, підлягають вилученню з Національного архівного фонду документи, що втратили культурну цінність, дублюючі та пошкоджені документи, які не підлягають відновленню.

Рішення про вилучення цих документів приймають експертні комісії при узгодженні з центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства з ініціативи їхнього власника або державної архівної установи.

Закон також доповнюється нормою, згідно з якою архівні документи, що знаходилися до 1991 року на державному обліку і зберігалися в державних архівних установах, належать Національному архівному фонду і є власністю держави.

Як відомо, деякі історики виступали проти прийняття даного закону через побоювання, що дозвіл знищувати документи призведе до їхнього масового викрадання з архівів.

Інші новини архівної справи читайте на ІП за темою "Архіви"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.