В Києві перейменують усі вулиці Леніна, які лишилися

Комісія з питань найменувань та пам'ятних знаків КМДА підтримала ініціативу "Української громади Києва" про "перейменування вулиць Леніна в Києві на честь українських героїв".

Про це сказав лідер союзу громадян "Українська громада Києва", заступник керівника центрвиборчштабу партії "ВО "Свобода" Сергій Рудик, повідомляє "Експрес".

Політики запропонували замінити названі ім'ям вождя Жовтневої революції чотири вулиці, відповідно:

- у Дарницькому районі, мікрорайон Бортничі - на вул. сотника Аверкія Гончаренка (український військовий, командир українських частин у бою під Крутами);

- у Солом'янському районі, мр-н Жуляни - на вул. Отамана Зеленого (Данило Терпило - український революціонер, повстанський отаман. Глава Дніпровської повстанської дивізії в 1918 р., звільняв Київ від більшовиків);

- у Деснянському районі, с. Троєщина - на вул. козака Степана Щербака (козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, герой Другого Зимового походу. Степан Щербак на пропозицію більшовицького комісара перейти на службу більшовиків відповів від імені всіх козаків відмовою. Розстріляний 22 листопада 1921 у м. Базар. Реабілітований 27 квітня1998 р.);

- у Святошинському районі - на вул. Олексія Алмазова (український військовий і громадський діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки).

Комісія підтримала три з чотирьох запропонованих перейменувань за умови, що вулицю Леніна у Деснянському районі міста Києва перейменують на вулицю Олександра Загродського (військовий діяч часів УНР, генерал-полковник Армії УНР, командир Волинської дивізії, учасник Першого зимового походу, заступник головнокомандувача Армії УНР).

Як відомо, в січні 2012 року "свободівці" заявили, що на Лісовому масиві розбито меморіальні дошки генералу Жукову на вулиці, названої в його честь. Активісти партії пропонували перейменувати вулицю Жукова на честь Олекси Алмазова.

До того, як стати одним із керівників ВО "Свобода", Сергій Рудик був заступником мера Києва Леоніда Черновецького і входив до партій Владислава Каськіва "Пора" та Віктора Балоги "Єдиний центр".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.