Подерв'янський і Кальницький вирішать, що Ахметову будувати на узвозі

Сформовано склад громадської ради, якому належить вирішити, що необхідно побудувати на місці знесеної фабрики "Юність" на Андріївському узвозі.

Про це повідомляє The Village.

До складу ради увійшли 11 осіб: культуролог Олексій Коган, художник Лесь Подерв'янський, галерист Євген Карась, архітектор Петро Маркман, історик Михайло Кальницький, диригент Герман Макаренко, директор "Музею однієї вулиці" Дмитро Шльонський, громадський активіст і журналіст Ігор Луценко, екскурсовод Владислава Осьмак, історик і філософ Мирослав Попович та директор музею Михайла Булгакова Людмила Губіанурі.

"Склад ради вже офіційно затверджено, найближчим часом плануємо приступати до роботи, - зазначила координатор проекту Юлія Філоненко. - Система створення ради розроблялася таким чином, щоб виключити будь-яку можливість корупції. Було кілька етапів голосування, всі пропозиції розглядалися".

За словами Філоненко, до складу палати експертів увійдуть професійні архітектори, які, за рекомендаціями громадської ради, тільки створять проекти на архітектурний конкурс, опишуть, що і як там має бути. А вже реалізовувати ці проекти "будуть інші архітектори, щоби, знову ж таки, виключити можливість корупції".

Нагадаємо, що контрольована Ринатом Ахметовим компанія "ЕСТА Холдинг" у квітні цього року зруйнувала три історичні будівлі для будівництва бізнес-центру компанії Ріната Ахметова СКМ. Після розголосу та акцій протесту представники компанії пообіцяли не нівечити узвіз склобетонною висоткою, а збудувати "арт-простір", попередньо обговоривши його з громадою.

На сайті Junost.org.ua городянам запропонували шляхом голосування сформувати профільну раду, яка вирішить долю місця.

Рада складається з двох палат: суспільної та експертної. Громадська палата повинна вирішити, що саме має бути в культурному просторі кварталу "Юність" - наприклад, музей, концертний зал і парк.

Рішення громадської палати стане завданням для експертної палати ради, яка буде складатися з семи фахівців з організації міського простору і сформує завдання для архітектурного конкурсу.

Перше засідання громадської ради відбудеться в кінці липня. Створити експертну раду планують до серпня.

У червні цього року Державна будівельно-архітектурна комісія заявила про порушення містобудівних норм під час реконструкції Андріївського узвозу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.