У Пересопниці знайшли середньовічні жіночі прикраси

У Рівненській області на території культурно-археологічного комплексу "Пересопниця" знайдено нові археологічні пам’ятки.

Про це повідомляє "Рідна.ua" із посиланням на директора культурно-археологічного комплексу "Пересопниця" Миколу Федоришина.

За його словами, серед знахідок чимало жіночих прикрас періоду Київської Русі.

Найцікавішою із знахідок, на думку директора, є бронзова фібула у формі ромбу. У княжі часи її використовували як брошку-застібку, яку зазвичай носили на плащах.

Унікальність прикраси полягає в тому, що вона збережена повністю, адже, як правило, археологи виявляють лише фрагменти фібул. У Пересопниці її знайшли на теренах княжого дитинця, тож, найімовірніше, прикраса належала боярині, зазначив Федоришин.

За його словами, культурний шар тут дуже багатий для пошуків археологів, тому чимало знахідок виявляють буквально на поверхні. І саме археологічна привабливість цієї території становить інтерес для багатьох туристів, додав він.

"Нині в музеї відкрилася експозиція жіночих прикрас давньоруського періоду, - сказав Федоришин. - Сформована вона на основі місцевих знахідок — перснів, браслетів, підвісок".

Культурно-археологічний комплекс "Пересопниця" було відкрито за участі президента Януковича у серпні 2011 року з нагоди 450-річчя Пересопницького Євангелія. Він включає музей Першокниги, експозиції про історію села та музейний комплекс просто неба "Княже місто".

Пересопниця - колишнiй центр удiльного князiвства в XII-XIII столiттях, перша лiтописна згадка про мiсто датується 1149 роком.

Пересопницьке Євангелiє стало першим перекладом Святого Письма на мову, близьку до народної. Над книгою працювали настоятель Пречистинского монастиря Григорiй i чернець цiєї обителi Михайло Василевич. Книгу замовила i дала грошi на її перепис княгиня Анастасiя Заславська.

Робота над Євангелiєм тривала з 1556 до 1561 років.

Зараз манускрипт зберiгається в Нацiональнiй бiблiотецi iм. В. Вернадського НАНУ. З 1991 року на Пересопницькому Євангелiї президенти України присягають на вiрнiсть народовi України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.