Міліція підтвердила, що Андріївський узвіз уже не є пішохідним

На Андріївському узвозі в Києві встановлено знак "Рух заборонено", який згідно з Правилами дорожнього руху дозволяє проїзд транспорту.

Така відповідь надійшла від Управління державної автомобільної інспекції у відповідь на запит голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександру Бригинцю.

Державтоінспекція повідомила, що на Андріївському узвозі встановлено дорожні знаки "Рух заборонено" і "Тупик", що мають обмежувати рух на ділянці від вул. Володимирської до вул. Боричів тік.

Разом із тим, відповідно до вимог розділу 33 Правил дорожнього руху України дія дорожнього знаку 3.1 "Рух заборонено" не поширюється на транспорті засоби, що належать та обслуговуються громадянами, які проживають або працюють у цій зоні. А також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні.

Бригинець наголосив, що у відповіді Державтоінспекції йдеться також про те, що відповідно до встановлених знаків Андріївський узвіз не є пішохідною зоною.

"Це дивно, адже до реконструкції Андріївський узвіз мав статус пішохідної вулиці, - зазначив депутат. - Хто змінив відповідний статус, якщо Київрада ніякого рішення щодо цього не приймала?".

Крім того, у 2004 році з метою виключення наскрізного руху на Андріївському узвозі в районі будинку №34 були встановлені фізичні перешкоди для авто, які зараз відсутні. Куди і за допомогою кого вони зникли, міліція не знає.

Нагадаємо, у червні цього року Державна будівельно-архітектурна комісія заявила про порушення містобудівних норм під час реконструкції Андріївського узвозу.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.