Спецпроект

ФРН ВИПЛАТИТЬ РАДЯНСЬКИМ ЄВРЕЯМ ПО 2,5 ТИСЯЧІ ЄВРО

З 1 листопада відкриється програма з виплати компенсацій євреям, які мешкають у країнах колишнього СРСР, що не належать до ЄС. Кожному з постраждалих від нацистів - більше 3000 доларів.

Про це повідомляють "Уроки Истории" з посиланням на Комісію з матеріальних претензій євреїв до Німеччини.

За словами представників комісії, рішення стало результатом тривалих переговорів між представниками комісії та урядом Німеччини.

Постраждалі під час окупації євреї можуть отримати одноразову виплату в розмірі 2556 євро ($3133). Загальний бюджет нового фонду оцінюється в 300 млн доларів. Компенсації передбачається надати близько 80 тисячам євреїв.

На сайті комісії детально описані групи євреїв, які можуть претендувати на компенсацію. До таких належать: люди, позбавлені волі, які втекли від нацистського режиму або постраждалі від обмежень, пов'язаних із окупацією.

Компенсація також буде виплачуватися людям, що мешкали в блокадному Ленінграді або виїхали на схід із регіонів, що знаходилися в межах 100-кілометрової зони від фронту.

Блокадний Ленінград. Божевільно страшні цифри втрат

Крім того, на виплату від німецького уряду зможуть розраховувати діти жертв Голокосту, народжені в період війни.

Як повідомив в інтерв'ю "The Jerusalem Post" виконавчий віце-президент комісії Грег Шнайдер, радянські євреї стали останньою групою жертв Голокосту, не охоплених програмами компенсацій з боку німецького уряду.

Комісія з матеріальних претензій євреїв до Німеччини була створена в вересні 1951 року на зустрічі представників міжнародних єврейських організацій у Нью-Йорку. Виступала на переговорах як самостійна сторона разом із урядом Ізраїлю.

Угода про репарації між Німеччиною та Ізраїлем була підписана восени 1952 року. За угодою ФРН мала виплатити Ізраїлю компенсацію за використання рабської праці після час Голокосту і компенсувати втрату майна. До 1965 року Німеччина виплатила Ізраїлю і комісії 3 млрд марок ($750 млн).

Статистика виплат Німецьким фондом "Пам’ять, відповідальність та майбутнє" колишнім примусовим робітникам та їх правонаступникам (2000-2007 рр.):

 Таблиця зроблена за: „Gemeinsame Verantwortung und moralische Pflicht”: Abschlussbericht zu den Auszahlungsprogrammen der Stiftung „Erinnerung, Verantwortung und Zukunft” – Göttingen, 2007 – S. 215.

Як відомо, днями повідомлялося, що ФРН надаватиме гуманітарну допомогу колишнім радянським військовополоненим, які не отримали виплати від фонду "Пам'ять, відповідальність і майбутнє" - в розмірі 300 євро у гривневому еквіваленті.

У лютому цього року Міжнародний суд ООН у Гаазі постановив, що Німеччина не зобов'язана платити компенсації родичам убитих нацистами цивільних громадян.

У 1990-их 631 тисяча українських остарбайтерів отримала від ФРН гуманітарну допомогу в загальному розмірі 377 млн марок ($94 млн).

У 2000-2007 рр. 471 тисяча українських остарбайтерів та їхніх спадкоємців отримала від ФРН компенсаційних виплат у розмірі 867 млн євро ($1 млрд).

У жовтні 2010-го Німеччина завершила виплату репарацій за Першу світову війну, передбачених Версальським мирним договором 1919 року.

Читайте також:

"Розстрільний Голокост. В Україні убивали не в газових камерах"

"Остарбайтери у Третьому рейху. Скільки їх було і що вони отримали"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.