Переклали книгу "Примарний мир. 1945" - про початки Холодної війни

Вийшла друком книга "Примарний мир. 1945. Незавершена війна". Історичний твір розповідає про те, як Друга світова війна обернулася Холодною війною.

Про це ІП повідомило видавництво "Темпора".

Книга британського історика Ґреґора Далласа присвячена Другій світовій війні та її наслідкам на геополітичній мапі поствоєнного світу.

На 770 сторінках автор детально аналізує перебіг війни, стратегії Гітлера, Сталіна, Черчілля та Рузвельта, намагаючись довести, що Холодна війна бере свої початки ще під час Другої світової.

Авторський наратив багатий на спогади безпосередніх учасників подій.

Книга розрахована на істориків, політологів, усіх, кого зацікавить запропонована тематика.

Обкладинка українського видання

Ґреґор Даллас — британський дослідник, закінчив Каліфорнійський університет за спеціальностями історія та економіка, отримав докторський ступінь з Європейської економічної історії. Автор багатьох праць з історії світових воєн та історії економіки.

ЦИТАТИ:

Досвід Першої світової війни не призвів у Німеччині до виникнення літератури “розчарування” та пацифізму; у 1920 та 1930 роках Німеччиною поширився культ солдата.

Сотні тисяч людей по обидва боки Райну ридали над романом “На західному фронті без змін”; однак на заході ці сльози були викликані марністю війни, тим часом, як у Німеччині їх проливали через принесену жертву. Європа не була об”єднана у своїй жалобі.

Нацисти та совєти були сусідами, колишніми союзниками, у них завжди була спокуса співпрацювати, ландшафти їхніх таборів були вражаюче схожі. Фактично, нацисти перебралися до колишніх совєтських таборів; а згодом совєти використовували старі нацистські табори. Найгірше те, що деякі з цих таборів і далі мали тих самих в'язнів, а також те саме керівництво.

Історія відбудови Європи після Другої світової війни не має прецедентів. Гегемоністські завойовники наполенівського, вільгельмівського, гітлерівського типів зазнали краху раз і назавжди.

Для багатьох повоєнні роки були навіть гіршими, ніж воєнні. Після зими 1946-1947 років Британія, наприклад, жила на більш суворих харчах та раціонах палива, ніж протягом будь-якого періоду війни.

Данії, Швеції та Швейцарії вдалося майже повністю вціліти  - цим, можливо, пояснюється те, що “європейська свідомість” не розвинулася у цих країнах настільки сильно, як у всіх інших.

Читайте на ІП інші матеріали за темою "Холодна війна"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.