Містобудівна рада не схвалила проект перебудови ЦУМу на Хрещатику

Містобудівна рада Києва не схвалила проект перебудови ЦУМу.

Про це повідомив член Містобудівної ради Києва Олександр Бригинець.

"Найбільше обурення архітекторів викликало те, що перебудова пам’ятки архітектури ЦУМу передбачає знищення його фасаду, таким чином руйнуючи ансамбль будівель вул. Хрещатик, - зазначив Бригинець. - Сам по собі будинок, можливо, й був би симпатичний, але в іншому місці, а не в центрі столиці".

За словами члена Містобудівної ради, він ініціював звернення до інвестора (Ріната Ахметова) з проханням зважено підійти до цього питання і відмовитись від зміни фасаду: "Поки є така можливість, треба не допустити повторення історії з Андріївським узвозом, коли підпорядкована тому ж інвестору компанія зруйнувала частину історичних будинків і завдала шкоди киянам та самому інвестору".

Члени Містобудівної ради висловили сподівання, що до проекту будуть внесені зауваження спеціалістів та архітекторів, після чого він буде винесений на повторний розгляд, а до того жодні роботи не будуть розпочинати.

 ЦУМ у 1962 році

Центральний Універсальний магазин відкрився у Києві 1 травня 1939 року. У лютому цього року компанія "ЕСТА Холдинг" розпочала реконструкцію ЦУМу, на яку планується витратити близько $100 млн. Орієнтовний час відкриття відновленого магазину - осінь 2014 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.